Наступної ночі вона знову зустріла його у провулку.
— Хто ти насправді? — спитала вона.
Він мовчав довго, а тоді прошепотів:
— Я той, хто колись втратив тебе. І тепер маю лише тіні та троянди, аби нагадати, що ти існуєш.
— А я? Хто я для тебе?
Його очі засвітилися майже болем:
— Ти — початок і кінець. Світло, яке раз за разом губить мене й повертає. Я не маю права бути поруч… але не маю сили йти.
Вона відчула, як у серці розгоряється щось небезпечне, але водночас неминуче — притягальна сила, яку вже неможливо було заперечити.
#2463 в Фентезі
#627 в Міське фентезі
#6068 в Любовні романи
#1539 в Любовне фентезі
Відредаговано: 23.08.2025