Темна троянда

Глава IV. Той, хто спостерігає

Вона відчувала його кроки. Не поруч, не впритул, а завжди на відстані. Наче тінь, яка не належала її тілу.

Одного разу, повертаючи у темний провулок, вона зупинилася різко.
— Виходь, — сказала спокійно. — Я знаю, ти тут.

З тіні вийшов чоловік. Високий, у темному пальті, з обличчям, яке освітлював лише ліхтар. Його очі дивилися прямо в її — холодно й пильно, та водночас у тому погляді був відблиск упізнавання.

— Ти пам’ятаєш мене, — сказав він.

Її серце здригнулося. Вона не знала його і водночас знала.
— Ні… але чомусь здається, що ми зустрічалися.

Він зробив крок ближче, і в повітрі запахло димом і трояндами.

Білий Ангелок

Подобається

#2483 в Фентезі
#627 в Міське фентезі
#6187 в Любовні романи
#1561 в Любовне фентезі

У тексті є: міське фентезі, істина пара і доля, готичнаромантика

Відредаговано: 23.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись