Наступного вечора вона знову стояла на тій самій вулиці. Перед нею — він, позаду — місто, яке шепотіло її ім’я.
— Ти можеш повернутися до світла й забути мене. Або ступити у темряву й залишитися зі мною назавжди, — сказав він, і в його голосі змішалися любов і страх.
У руках він тримав останню троянду. Вона горіла, немов зроблена з вогню й попелу водночас.
Її серце билося так голосно, що здавалося — його чує все місто.
Вона знала: наступний крок змінить усе.
#2677 в Фентезі
#689 в Міське фентезі
#6414 в Любовні романи
#1624 в Любовне фентезі
Відредаговано: 23.08.2025