Ніч завжди впізнавала її першою.
Місто ще спало у напівтемряві, але там, де з’являлася вона, вогні ліхтарів здавалися тьмянішими. Люди рідко помічали її, проте ті, хто хоч раз зустрічав цей погляд, не могли забути — очі, у яких таїлася глибина мовчання, і губи, що нагадували кривавий підпис долі.
Вона йшла вузькими вулицями старого кварталу, немов знала дорогу ще з часів, коли на цих каменях дзвеніли копита коней. На мить здалося, що її кроки зовсім не торкаються землі.
Дехто шепотів, що вона — примара минулого, інші вірили, що вона — жінка, яка обрала життя між двома світами. Але сама вона лише усміхалася. Бо знала: її історія тільки починається.
#2482 в Фентезі
#637 в Міське фентезі
#6107 в Любовні романи
#1551 в Любовне фентезі
Відредаговано: 23.08.2025