62
Анотація до книги "Скільки треба "
Скільки треба.
Щоб навчитися жити, іноді потрібно спершу перестати боятися.
Міра звикла мовчати, ховати почуття й боятися зробити щось не так. Роман звик сміятися, жартувати й приховувати за усмішкою біль, про який не наважувався говорити вголос.
Вони різні, але кожен носить у собі невидимі рани. Коли їхні світи стикаються, починається історія, сповнена ніжності й страху, сміху крізь сльози та непростих рішень.
Їм доведеться зрозуміти: кохати — не означає рятувати одне одного від усього світу. Іноді це означає просто залишитися поруч, коли найбільше хочеться втекти.
Скільки часу потрібно, щоб навчитися довіряти? Скільки сміливості — щоб дозволити себе любити? І скільки треба пережити, аби нарешті відчути себе вдома поруч з іншою людиною?
Щоб навчитися жити, іноді потрібно спершу перестати боятися.
Міра звикла мовчати, ховати почуття й боятися зробити щось не так. Роман звик сміятися, жартувати й приховувати за усмішкою біль, про який не наважувався говорити вголос.
Вони різні, але кожен носить у собі невидимі рани. Коли їхні світи стикаються, починається історія, сповнена ніжності й страху, сміху крізь сльози та непростих рішень.
Їм доведеться зрозуміти: кохати — не означає рятувати одне одного від усього світу. Іноді це означає просто залишитися поруч, коли найбільше хочеться втекти.
Скільки часу потрібно, щоб навчитися довіряти? Скільки сміливості — щоб дозволити себе любити? І скільки треба пережити, аби нарешті відчути себе вдома поруч з іншою людиною?
перше кохання зустріч через рокивійна і коханняемоційні травми
Зміст книги: 15 глав
Останнє оновлення: сьогодні
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже тепла й водночас щемка анотація ❤️ Особливо відгукується думка про те, що кохати — не означає врятувати людину від усього, а іноді просто залишитися поруч, коли їй найважче. Міра й Роман уже звучать як герої з непростим минулим, тож цікаво, як вони вчитимуться довіряти одне одному й собі. Натхнення та багато вдячних читачів ✨
Талія Верес, Дякую Вам) Мені дуже приємно.
Який пронизливий, неймовірно сильний і життєвий опис! Слова про те, що “кохати - це не завжди рятувати, а іноді просто залишитися поруч, коли хочеться втекти”, зачіпають до сирінців. Тема зцілення після емоційних травм та кохання під час війни відчувається надзвичайно гостро й близько. Вітаю з цією важливою та красивою історією! Залишаю зірочку, додаю до бібліотеки та бажаю море натхнення! Як колега-авторка буду дуже рада бачити вас і на своїй сторінці на взаємний вогник та знайомство
Аріель Полум’я, Дякую Вам! Звісно буду рада знайомству, і з радістю ознайомлюся з вашою творчістю)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати