Світ за вікном здавався безпечним, поки не перетворився на пастку.

Прикутий до ліжка хворобою, він мав лише один обов’язок — не рухатися, аби отримати шанс на одужання. Його єдиною розрадою стали короткі миті, коли за вікном першого поверху з’являлася вона — незнайомка, яка щодня вигулювала собаку і без слів заповнювала його порожнечу.

Та коли біда підстерігає дівчину просто під його вікном, часу на роздуми не залишається. Ціна порятунку відома заздалегідь: зробити крок означає назавжди зректися змоги ходити. Що переможе — інстинкт самозбереження чи кохання, яке ще навіть не встигло мовити жодного слова?