1. Незнайомка на тихий вулиці

Повз його вікна щодня проходила дівчина в один і той самий час. Вранці та ввечері.

По ній просто можна було звіряти годинник. І вона завжди гуляла з маленьким та веселим, дуже грайливим песиком. Собачка завжди бігала не на повідку і про щось там весело гавкала. Дівча просто походжала поруч із нею. Іноді вона дивилася на всі боки. Іноді заглядала у вікна. Бувало, що залипала у телефон. Це тривало щодня протягом ось уже другого тижня.
З того часу, як Сашка виписали з лікарні.

Дівча йому дуже подобалося. Вона була висока, струнка, світловолоса.
Ну, що він зараз міг зробити, якщо його ноги практично не ходили. А навіть, якби він спробував зробити пару кроків, йому це було категорично заборонено. Не можна було рухатись, щоб там нічого не порушити.

А дівчинка все ходила і ходила повз його вікна. Вона була ніби вся така з картинки: цікава, молода, гарненька.

Постійно про щось розмовляла зі своїм песиком.

І так завжди була цікаво за ними спостерігати.
Інші тут дуже мало ходили. Тут майже не їздив транспорт. Будинок, де він жив, знаходився практично на відшибі. Це була тиха, спокійна, непомітна вуличка.

Така спокійна, що машини тут проїжджали може бути раз на годину чи рідше, бо вона нікуди не вела, а лише в якийсь глухий кут.

Навпроти його вікна був тротуар, яким весь час гуляла ця дівчинка з собачкою. Назад вона завжди поверталася іншою стороною вулиці. Там йшла дорога з одностороннім рухом. Потім вузький тротуар. І одразу за цим тротуаром були густі кущі. А за цими кущами йшов старий занедбаний парк.