5. Захисник

Роздумувати ніколи. Сашко вистрибує з вікна і корчачись від болю падає на асфальт.
Так боляче йому ще ніколи не було.

Ну що, значить, його біль у порівнянні з тим, що загрожує його невідомій знайомій. Тієї, яку він знає так добре і яка стала вже майже його коханою. І хай вона його не знає. Нехай навіть вона не захоче з ним знайомитись чи відкине його. Це не має значення. У нього зараз одна мета — врятувати це дівчисько від насильства.

Він чудово розуміє чого хочуть від неї ці нелюди. Тут нікого немає і вчинити над нею насильство – це взагалі без проблем. Як би вона тут не брикалася і не кричала. Все одно втрьох вони сильніші, ніж вона одна. І треба поспішати. Треба поки що не сталося непоправне.

Перемагаючи біль Сашко підіймаєтся на ноги. Він робить перший крок. Другий. Так важко йти. Так боляче. Він вже стільки днів та тижнів не робив жодного руху ногами.
Але що цей біль порівняно з тим, що загрожує його коханій!

І він з усіх ніг кидається їй на допомогу. Переходить дорогу. Ті, хто напав на дівчину, його не помічають, бо вони стоять до нього спиною. Сашко ледве шкутильгає на своїх хворих ногах, розуміючи, що можливо в нього вистачить сил дійти до неї. І тоді він не роздумуючи бере в руки цеглу та палицю. І кидає камінь у кривдників своєї віртуальної коханої.

Цегла потрапляє у спину одному з них. Тому що тримає собаку.
Руки послаблюються. Собака відпускається. Недовго думаючи маленький песик самовіддано хватає свого кривдника за ногу і чіпко вчепляться в нього. Той намагається його відірвати, але йому нічого з цим не виходить. Тоді двоє інших кидаються віддирати собачку. При цьому вони відпускають дівчисько і вона починає голосно і пронизливо кричати.

І в цей час на них нападає Сашко тримаючи в обох руках здоровенний дрин.

Він уже не думає про свої ноги. Нічого такого не думає. Він просто б'є цією палицею, куди потрапило всіх трьох кривдників. По голові, по плечах, по ногах, по руках, по шиї. І йому начхати, що з ними буде. Він готовий їх просто вбити, знищити, стерти з землі. Одного б'є ногою в пах. Третього кийком по шиї. Той падає

- Лежачого не б'ють, - починає кричати один із кривдників. Той, що впав на землю.

Але на Сашка це не діє. Він все одно б'є його палицею по плечах, по голові. Куди тільки потрапить. По носі. В одного вже тече із губи кров. Дівча відчайдушно пручається. Кусає того, що її тримає. Вона намагається вкусити його за руку, за плече, за лікоть.

З вікон починають висовуватися люди. Хтось кричить. Хтось кличе на допомогу.
Починається загальний переполох. І видно, що з-за рогу вибігають кілька молодих хлопців.

Гвалтівники намагаються втекти з усіх ніг. Але їм це не вдається. Допомога вже дуже близько. Молоді хлопці починають теж бити ґвалтівників кулаками та ногами. Вони вже втрьох валяються на землі й тільки нічого не кажучи, намагаються закритися від ударів.

- То їм! То їм! - Кричать із вікна люди. - Ще додайте.
Підбігають якісь жінки та теж починають лупити цих трьох мерзотників усім, що завгодно. Хто мокрою білизною. Хто ополонкою. Хтось якоюсь дошкою. Загалом дістається їм на повну. Особливо жінки намагаються потрапити їм у область паху. Щоб більше не повадно було.

Поруч із ними бігає і гавкає собачка, і намагається вкусити їх усіх, куди попало: за ноги, за руки, за сідниці.

Дівча приходить до тями і шукає очима свого рятівника.

Сашко лежить на землі і не може підвестися, бо тільки злість і ненависть до кривдників цієї дівчини допомагали йому триматися на ногах. Зараз сили закінчуються. Він бачить, що дівчисько врятовано і тут у неї вже багато захисників. Він хоче додому, але не може піднятися. Вона підходить до нього і каже йому крізь сльози серцеві слова подяки.

Простягає йому руку, щоб він зміг підвестися.

- Я знаю у тебе хворі ноги, - каже вона йому. – Я про тебе чула. Я тут мешкаю недалеко. Я бачила, як ти щодня за мною спостерігаєш, але не наважувалася з тобою заговорити. Я про тебе нічого не знала і боялася тебе образити. Мені хотілося тобі поспівчувати, але, можливо, тобі це було неприємно. – щиро сказала йому дівчина.

- Я - Карина, - посміхаючись, каже вона йому, - а це мій Тобі, вірний захисник. Просто сьогодні моїм вірним захисникам був ти. Я б хотіла, щоб ти завжди захищав мене, коли я гулятиму тут вечорами.
Сашко радіє крізь біль. Він усміхається.

- Напевно, це станеться не скоро. Ти ж бачиш, що зі мною. Ще невідомо, що далі буде.

- У тебе все буде гаразд. Ти обов'язково вилікуєшся. Я завжди буду з тобою, - каже йому дівчисько і проводжає його додому.