Сила Кохання

6. Сила Кохання

Надворі глибока осінь. Жовте листя кружляє у повітрі, то опускаючись на землю, то знову піднімаючись догори. Сонечка майже не видно. Небо затягло похмурими хмарами, а довкола — на дорозі, на тротуарах, по всій вулиці — розкидано багряні кленові листочки.

Усе довкола вбралося у яскравий червоно-жовтий шат.

Вісім ранку. Вулицею йде досить дивна пара: висока, красива, струнка дівчина з собачкою і хлопець в інвалідному кріслі, яке вона котить перед собою. Ноги в нього в бинтах та пов'язках.

— Ну ось, бачиш, милий, — каже Карина (а це була саме вона). — Завтра тобі вже знімають шви, і все буде добре. Ти зможеш ходити сам!

— Я й не знаю, як тобі дякувати, — відповідає їй Сашко. — Ти зі мною стільки намордувалася! Цілих два місяці від мене не відходила, поки я лежав у лікарні. Але завдяки тобі я знову стану на ноги.

— Перестань, — сердиться вона на нього. — Це я тобі всім зобов'язана! Можливо, навіть життям... І, мабуть, чимось більшим, ніж життя — своєю честю. Це найголовніше. Ти не дозволив наругатися з мене трьом покидькам і пожертвував собою заради мене. Що може бути дорожчим? Ти готовий був віддати власні ноги! Це все вона — сила кохання. Сила нашого з тобою кохання!

Сергій Олексійович

Подобається

#6294 в Любовні романи
#1317 в Короткий любовний роман

У тексті є: кохання і happy end, обмежені можливості, хвороба

Відредаговано: 09.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись