Сила Кохання

6. Сила Кохання

Надворі глибока осінь. Жовте листя кружляє, то опускаючись на землю, то піднімаючись. Сонечко майже не видно. Небо затягло похмурими хмарами, а довкола на дорозі, на тротуарі, по всій вулиці розкидані багряні кленові листочки.

Вся вулиця одяглася ніби в якесь червоно-жовте вбрання.

Вісім ранку. По вулиці йде досить дивна пара. Дівча висока, красива, струнка. Разом із нею собачка. Дівчина котить перед собою інвалідне крісло в якому сидить хлопець. Ноги у нього в бинтах та пов'язках.

- Ну ось бачиш милий, — каже Карина, а це була саме вона. - Завтра тобі знімають шви та все буде нормально. Ти зможеш сам ходити.

- Я не знаю, як тобі дякувати, — відповідає їй Сашко. - Ти зі мною стільки провозилася. Цілих два місяці від мене не відходила, доки я був у лікарні. Але завдяки тобі я знову зможу ходити.

- Перестань, — сердиться вона на нього, — це я тобі всім зобов'язана. Можливо навіть своїм життям. І може бути навіть більше, ніж у житті. Своєю честю. Це найголовніше. Ти не дозволив поглумиться наді мною трьом покидькам. Ти пожертвував собою заради мене. Що може бути дорожчим? Ти готовий був заради мене пожертвувати своїми ногами. Це все вона – сила кохання!
- Сила нашого з тобою кохання!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше