Сила Кохання

3. Щось сталося

Одного з осінніх днів. А на дворі вже стояв вересень. Все також дівчинка крокувала повз його вікно. Вона йшла туди до кінця вулиці, а потім, як він знав, завжди поверталася назад. Він точно вже за хвилинами й часом все це міг розрахувати й навіть із заплющеними очима знати, де вона приблизно знаходиться.

Рівно о восьмій вечора вона пройшла повз його будинок. Ще десять хвилин він мав, щоб зайнятися якимись своїми справами. Сашко знав, що рівно о 20:10 дівчинка з собачкою має пройти повз по дальній стороні вулиці.

Сашко приготувався. Він присунув стілець ближче до вікна. Зручно сів і почав чекати. Для нього це був щоденний обряд. Начебто він з нею зустрічався. Начебто це були їхні спільні побачення.
Увечері він їй подумки бажав добраніч, а вранці завжди з нею вітався. Щоправда, дівчина цього не чула, бо він це робив про себе. Але для нього це було дуже важливо – побачити її, знати що з нею все гаразд. Саша вважав дні та тижні, коли вже нарешті його хвороба пройде і можна буде вийти та познайомитися з цим дівчиськом наживо.

20:11, а дівчатка все немає. 20:12 - Сашко починає нервувати й переживати. Де ж вона могла подітися? Вона завжди така пунктуальна. У неї все по годинах. Ні разу такого не було, щоб вона спізнювалася. Можливо, з нею щось трапилося? Вже тринадцять хвилин на дев'яту, а її досі немає.
Тоді Сашко рішуче посуває стілець до вікна. Влазить на підвіконня і дивиться в той бік звідки вона повинна прийти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше