Виглянувши, Сашко уважно оглядає все довкола і що він бачить. Якийсь підліток затиснувши дівчинці рот, тягне її в кущі. Інший закриває рот маленькій собачці. А третій намагається схопити дівчисько за ноги.
Вона відчайдушно відбрикується, рухаючись усім тілом, руками та ногами. Але ці негідники сильніші за неї. Собачка, мабуть, вкусив когось із них за палець, бо він мотає рукою, а з пальця видно, що капає кров. І це все походить від його будинку за якихось п'ятдесят кроків.
Сашко чудово знає, що він не може зробити жодного кроку. По-перше, у нього хворі ноги, а по-друге, ще не час ходити. Лікар йому суворо заборонив робити будь-які рухи, бо потім може статися необоротне. Або знову доведеться робити дуже складну тривалу операцію.
Але роздумувати ніколи. Він знає, що в цей час тут ніхто не ходить. Та тут і вдень майже ніхто не ходить. Район у них на відшибі. Малолюдний. І дуже старий парк покинутий. Там ніколи немає нікого. І окрім цієї дівчинки тут ніхто ніколи не гуляє. Вона приречена.
Покликати на допомогу нема кого. Кричи, не кричи, хто вийде допомагає дівчині? А вони вже майже затягли її до кущів.