Серце, що пахне димом

Україна, XVII століття.
Коли козак Семен повертається з кримського полону, люди кланяються йому як живому мертвцю — бо на його плечі тягнеться темний знак, схожий на обвуглений слід руки.
Вночі він бачить тіні, що ховаються у кутках хат, шепочуть степовими мовами й тягнуться до нього крізь дим від ватер.
Ганна, дочка старости, ніколи не мала дару. Але коли вона випадково торкається Семена, її зір раптом розтинає світ навпіл — і вона теж бачить тіні.
Їх поєднує щось небезпечніше за пристрасть: магія, що вимагає крові.
Ганна мусить вирішити:
— зрадити звичаї роду й допомогти воїну зняти «чужий знак» обрядом, що позбавить її честі;
— або відпустити його, прирікаючи на смерть — бо тіні забирають своїх.
Та найбільше лякає одне: чому тіні більше цікавляться Ганною, ніж Семеном.