Нова Земля

—А бодай ви всі виздихали!-голосно сабанила сусідка з права.

Меланку аж зацікавило, до кого так вона кричала із самого досвіта.

Баба Зазулиха бігала по подвір’ю і зганяла з ґанку кур, які там собі облюбували місце.

—Доброго здоров‘я, бабо! Чого такі заклопотані одрання?

— Ой дитино, і не питай! Поглянь-но на оцей гармидер! Мало того мотлоху, та ще вони тут під ногами!-не здавалася баба Зазулиха.

— А як ви обжилися дитино?- несподівано перевела на іншу тему баба, яка незважаючи з ким би не говорила, то всім казала «дитино», наче їй бракувало своїх.

— Дякувати Богу! Є дах над головою. Не тече і не дує,- вічливо відповіла Меланка. Те, що їй все буле чуже і неприязне, бабиної вини тут не було.