Нова Земля
Чортополох
—А бодай ви всі виздихали!-голосно сабанила сусідка з права.
Меланку аж зацікавило, до кого так вона кричала із самого досвіта.
Баба Зазулиха бігала по подвір’ю і зганяла з ґанку кур, які там собі облюбували місце.
—Доброго здоров‘я, бабо! Чого такі заклопотані одрання?
— Ой дитино, і не питай! Поглянь-но на оцей гармидер! Мало того мотлоху, та ще вони тут під ногами!-не здавалася баба Зазулиха.
— А як ви обжилися дитино?- несподівано перевела на іншу тему баба, яка незважаючи з ким би не говорила, то всім казала «дитино», наче їй бракувало своїх.
— Дякувати Богу! Є дах над головою. Не тече і не дує,- вічливо відповіла Меланка. Те, що їй все буле чуже і неприязне, бабиної вини тут не було.
—А чи є десь поблизу у вас бабка-повитуха?- непевно продовжила молода жінка.
—Меньший ото дістав перестраху, треба з тим щось робити, - ледве витиснула із себе.
—А ось оно там її хата, баби Калини,- сказала баба Зазулиха, тицяючи пальцем на хату на горі навпроти.
—Дякую вам! Піду з тижня, бо вже нестерпно стає,- сумно додала Меланка.
—Нема за що! Помічна вона у всьому,- добавила стара.
Меланка закінчила вивішувати прання, пішла до хати, певно вже встали діти.
#4686 в Любовні романи
#119 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 05.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
