Вогонь

Через кілька днів Меланка, накинувши на плечі теплу сіру хустину, пішла на гору до баби Калини. Вітер холодив крижі, але благо - дорога була короткою.

Вузькою стежкою, попри чужі межі, дійшла досить хутко. В невеличкій хаті ще жевріло світло. Добре, значить є хтось вдома. Постукала у низькі широкі двері. Наче тихо. Зачекала ще мить. Почула кроки із шарканням ніби по цементованій підлозі.

—Хто там?—почувся ще моложавий голос із середини. 

— То ваша нова сусідка. Меланка мене кличуть. Що на Сариній хаті оселилися. 

Меланці було ніяково згадувати ім’я незнайомої жінки, але по-іншому не могла себе представити. Сара була господинею хати, де зараз живе Меланчина родина. Сару з дітками, насильно, серед глупої ночі вивезли до Польщі совіти. Гнали так швидко, що люди зоставили все, окрім одежі на собі. 

— Що привело тебе моя хороша?—баба Калина відразу засвітила добром, запросивши у свою приймальну кімнату.

—Та кажуть, що ви від перестраху  можете зарадити. Ото, мій середній малий кричить несамовитим криком серед ночі. Ні свята вода, ані молитва - ніц не помагає.

Меланка нарешті могла роздивитися кімнату. Ніщо в ній не вказувало на особливість хазяйки. Гарно застелене ліжко під стіною у куті. Піч, побілена, де вогонь щось шепотів дивинною мовою. 

Стіл, накритий білою цератою. На ньому свічка та стакан води. Буханка круглого хліба на великій тарелі. 

Гостю знахарка посадила на бамбетель. Ще два крісла коло вхідних дверей. Та дзеркало над ними. Підлога була вкрита двома широкими хідниками. Всюди чисто та охайно. Затишно. Зі смаком, хоч і просто.

Капці жінка залишила у сінях. Про всяк випадок. Так була навчена мамунею.

—Та звичайно, моя люба! То саме просте чи одне з простих речей, що я роблю. Приводи свого парубка у четвер. Десь до полудня. Все зроблю і повім тобі, що треба буде зробити,- наче молитву промовила Калиниха.

У Меланки на душі відлягло. Дякувала Богові та бабі Зазулисі, що спровадила її сюди.

Ніч подарувала Меланці міцний сон. Перший за останніх півроку вона виспалася по-людськи.

Не все так зле, як здавалося вчора. Наче й добре...