Нова Земля

Великдень

Вечір вкривав небо багрянцями. Вітер вщух. Свіже повітря приємно ходило лице Маланки через втворене вікно. У хаті приємно пахло посвяченим - завтра Великдень.
Найкращий день у цілому році. Так, саме для неї він все таким був.

Меланка на якусь мить нагадала своє дитинство. Там, удома, було все святково. Довгоочікувано.
Вона із сестрами робили писанки. Мамуня їх вчила. Давалося спершу тяжко. Лінії були нерівними. Узори то тут, то там просили - ось ще так, додай ще трохи.

...Вона тут одна з Михасем, двійком дітей- сестри за кілометри. Мамуня - вже давно перейшла за ті ворота...
Чужина гнітила тіло.

Божечку, як то було давно. Ніби й не з твого життя.
Хотілося ридати, просити милостивого Бога повернути її знову туди.

Відразу нагадаласи слова мамуні:
—Дитино, не проси Бога там, де можеш собі дати раду. Пам’ятай, що все є ті, хто сподіваються лише на його поміч, бо самі вже безсилі.

Так, вона собі дасть раду. Вона сильна.
Її душа поволі воскресала.
Завтра - Великдень.
Гріло душу.
Як ніколи.

Ясна Приведа

Подобається

#3943 в Любовні романи
#85 в Історичний любовний роман

У тексті є: сусіди, історія родини, міграція

Відредаговано: 05.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись