1 141
Анотація до книги "Беневієнто. Лялькарка."
Це історія про дівчину, яка тікала від жорстокості. Та історія лялькарки, яка нарешті знайшла сенс свого життя.
*
У мене не було вибору, окрім як тікати подалі від усього. Але доля звернула на мене увагу, мабуть, тому я не померла, а опинилася на ганку справжнього янгола. Донни Беневієнто.
Я не зраджу її довіру.
***
Фф за мотивами гри Resident Evil Village.
*
У мене не було вибору, окрім як тікати подалі від усього. Але доля звернула на мене увагу, мабуть, тому я не померла, а опинилася на ганку справжнього янгола. Донни Беневієнто.
Я не зраджу її довіру.
***
Фф за мотивами гри Resident Evil Village.
Зміст книги: 11 глав
Останнє оновлення: 04 Жовт 2023
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДоброго ранку, я з "Читання за обміном". В тегах стоїть "фанфік". За мотивами якого твору?
Тетяна Гищак, за мотивами гри Resident Evil Village.
Вітаю з марафону!
Я не спеціаліст з фанфіків, до того ж не бачила саму гру, за якою написано, тому писатиму лише за саму історію.
Дуже вдало передано атмосферу похмурості й безвиході, що оточує головну героїню. Характер героїні та її вчинки цілком обумовлені її життєвими обставинами. Відчай, страх, біль і не до такого можуть довести.
Знайомство з тим - іншим світом - додає інтриги, оскільки не одразу стає зрозумілим хто й чим з його мешканців керується у своїх діях. Події, що відбулись тут раніше, поки що не зовсім зрозумілі, але це лиш додає бажання читати далі, щоб дізнатись істинне підґрунтя того, що відбувається, і яким чином до цього причетна сама героїня, чи вона просто випадкова жертва обставин, котрі закинули її до цього світу.
Я б розширила анотацію, бо з неї не зовсім зрозуміла сутність сюжету, особливо тим, хто не цікавився грою.
В цілому, враження позитивне) Автору натхнення!
Відгук в рамках марафону “Читання за обміном”
Загалом, враження позитивне. Однак на даний момент викладено тільки зав’язку сюжету, тому робити висновки, чи вдалий твір, поки рано.
Твір затягує, що є плюсом, незважаючи на деяку штучність на початку. Я більше повірила в міфічних істот, ніж в головну героїню.
Поясню чому. Після того, як Лія в першому розділі похвалилася справжніми берцями, в мене склався певний дисонанс — вона наша (країни пострадянського простору), чи закордонна (Америка, Європа)? Якщо берці — то повинна бути наша, оскільки це слово пішло з російської мови, і воєнними черевиками хваляться наші діти. Але тоді до чого ім’я Лія і коледж? Якщо вона “не наша”, то дисонанс із-за того, що соціальні служби допустили жорстоке поводження з дитиною. Там, за кордоном, це дуже швидко виявляють і забирають батьківські права.
Тетяна Гищак, З досвідом самі прийдете до того, що вичитувати текст треба мільйон разів. Бліх в тексті— як у дворового пса: щЕлині; ботинки (хоча через дві строки черевики); я так Й не знайшла (й ставиться після голосної, між двома приголосними не звучить); чого не роздягається (роздягаєшся); погляд хворобливих очей, що були спрямовані на мене, були подібні гадюці (погляд був подібний погляду гадюки, і два рази “були” в одному реченні); звідкись вгорі було чутно каркання (Звідкись згори. А то вгорі чутно, я знизу ні).
У розділі 2 на мить склалося враження, що героїня в попередній версії була хлопчиком, бо два рази проскочило “вона тікав” і “вона ступив”. Підійти до дверей, як раптом та (в українській мові двері, це не вона, а вони). “Жваво відповіла” — зайва фраза. Що не впізнала її імені (взнала).
Російська фраза “повествование от лица” перекладається не “від обличчя”, а “від особи”
А от вираз про сніг пластівцями, коли голодний — дуже вдала.
Вітаю з марафону.
В цілому мені сподобалося. Я ніколи не читала фанфіки, тому не зможу оцінити професіонально щодо написання фанфіку.
Видно, що ви хочете зробити Лію невпевненою у собі, і мабуть, трішки заляканою та недовірливою (через її батьків). Щодо цього я раджу почитати про ПТСР ( це якщо ви захочете розкрити її суто з психології). Щодо поведінки - я б додала якихось невпевнених рухів, посмішок, те, що буде асоціюватися з острахом та недовірою. Наприклад, людина яку бʼють постійно буде жахатися різких рухів, кроків у свій бік, при обіймах спина буде дерев'яніти ( знаєте коли вас обіймають, а ви не знаєте як себе вести)
Щодо сюжету, то тут мені все подобається. Мова також гарна, одруківок я майже не побачила.
Сподіваюсь Лія та Донна стануть подругами.
Бажаю вам найти багато читачів)
По одруківкам, яка побачила написати? Чи потім вичитаєте?
Аврелія Ліліум, навіть дощ буває лапатим, якби дивно не звучало)
Який падає, йде великими сніжинами або краплями (про опади). Сніг перестав, посіявся дрібний імлистий дощ, потім знову пухкий лапатий сніг (Степан Васильченко, II, 1959, 40); І пада сніг лапатий, волохатий Спокійно й величаво над селом (Максим Рильський, I, 1956, 69); Рідкий лапатий дощ глухо стугонів по критому гонтою дашку (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 77);
// Великий (про сніжини, краплини і т. ін.). Кілька важких і лапатих дощових капель упали на круп коня.. і покотилися вниз по сухій шерсті (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 84); Подих ледь помітного вітру кинув з дубів лапаті пластівці снігу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 52).
Пропоную дружити сторінками. Якщо згодні відстежуйте.
Аврелія Ліліум, Якщо честно, не зовсім мой жанр. Я запропонувала би написати розгорнуту анотацію, на перший погляд не зрозуміло про що буде книга. Не ображайтесь за прямолінійність.
Дакую за цікаву історію. Чекаємо на продовження.
Аврелія Ліліум, Дякую! Звісно не проти) Обов'язково напишу чуть згодом.
Вітаю з новинкою)
Мак Карсегі, Дякую:)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати