5. Бесіда.

Донна чекала на гостю на першому поверсі, у фойє. За той час, поки та спала, вона багато встигла обміркувати. По-перше, вона познайомить її з Енджі та іншими ляльками трохи пізніше. Зараз не зовсім вдалий час для цього. По-друге, незабаром навідається Мати Міранда і дитину варто про це попередити.

Ні, Міранда ніколи не була якимось «шаленим кривавим маніяком». По своєму харизматична, зазвичай спокійна, хоч й дещо владна, але з нею завжди можна було дійти до компромісу. Однак не варто забувати одну дуже важливу деталь, яка змушувала всіх хвилюватися перед її візитом: у цьому селі їй буквально поклонялися. І по факту її нічого не стримує. Тому, що вона тут буквально бог. І якщо їй по-справжньому щось знадобиться – вона це візьме та не понесе жодної відповідальності. 

А будь-які невдоволення вона пригнічувала жорстко. Зрештою, це село під її контролем вже більше ста років, а більш-менш великих обурень у народі було лише кілька. За цей час її авторитет став незаперечним. І для Лордів – насамперед. Саме тому Донна побоювалася, що ніяк не зможе захистити свою гостю, якщо Мати накаже її віддати.
Втім, це був найгірший результат.  Навряд чи вона настільки потребує піддослідних, що не піде на компроміс. З іншого боку Донні нічого запропонувати замість дитини. Якщо Альсіна мала багато прислуг, то Беневієнто не мала нікого. Садівник, єдиний слуга благородного будинку, заразився пліснявою досить давно, і після нього Донна нікого не наймала.  

Хоча можна нічого не вигадувати та просто пояснити Міранді ситуацію, що склалася. Вона має зрозуміти. Але тут головна проблема в тому, що Донна сама не знала, навіщо залишила дівчинку. Співчуття? Різкий напад сентиментальності? Беневієнто щиро не могла зрозуміти своїх почуттів.  

Поява Лії вирвала її із роздумів. Зважаючи на все, дівчинка сильно соромилася. Донна зловила себе на думці, що вважає це досить милим.

– Ходімо до вітальні, — дружелюбно сказала вона.  
Дівчина не могла не помітити, що коли вона зверталася до дитини, та ставала ще більш збентеженою, ніж зазвичай.

 – Ходімо… – Лія заворожено дивилася на Беневієнто.

«Ну що за сонечко»

Донна не потребувала їжі так само, як і сну, але для гості вона купила трохи у Герцога. Дивний чоловік. До того ж, ціни у нього були невиправдано високими, але, звичайно, для Лорда це не було проблемою. 

Коли дитина поснідала легким супом (по ній було видно, що вона недоїдала довгий час, тому щоб привести організм до ладу, краще почати з чогось легкого). Донна налила чай.

– Добре, тепер пропоную повноцінно познайомитися, - дівчина посунула дівчинці чашку гарячого чаю, - Як тебе звуть?
– Лія, - дитина зробила з чашки ковток, - мені шістнадцять, я студентка старших класів.

Донна трохи здивувалася.  Дитина виглядала дещо молодшою ​​за свої роки.

– Мене звуть Донна Беневієнто, я вже представлялася, - дівчина поправила вуаль, - Я одна з Лордів й це мій особняк.
– Приємно познайомитися, - посміхнулася Лія,  - І…, - вона запнулася, а потім тихо схлипнула, - дякую, що врятували мене.. Я не можу згадати, що сталося тоді, але ви такі добрі до мене.  Я... я не знаю як вам віддячити!
–Ох, нема за що, люба, все добре... - дівчина розгубилася, але треба було щось зробити, якось заспокоїти її, - Іди... йди сюди.. 

Донна ніяково підійшла до Лії та несміливо обійняла, намагаючись не торкатися дівчинку правою частиною обличчя, де був шрам.
Вона вже цілу вічність ні з ким не розмовляла сама, без Енджі, а тим більше давно нікого не заспокоювала. Лія помітно стримувала себе, але сльози самі лилися з очей, їх не зупинити. Вона міцно обійняла дівчину, намагаючись стримувати схлип.

– Все добре… У будь-якому разі, що б не трапилося в минулому - воно позаду... - Донна сама стиснула зуби. Вона не вірила по-справжньому в те, що каже.  

Бернадет, батьки, Клаудія… хіба можна так легко залишити все це у минулому?! Просто взяти та забути. Дівчина міцніше обійняла дитину. На місці, де колись було серце, тихо вібрував Каду. Так завжди відбувалося, коли Донна відчувала надто сильні емоції.  

– Все..все буде добре, тільки не плач ... - Слабо усміхнулася дівчина, витерши сльози з обличчя Лії.
Вуаль трохи з'їхала, тому, мабуть, її обличчя було видно.  Але це вже зовсім не хвилювало.

Примітки:
У Лії з об'єктивних причин не все гаразд з нервами і вона перенервувала, бідолашна дівчинка: "(
А якщо серйозно, я намагалася показати, що у головної героїні реальні проблеми з нервами та довірою через батьків та інтенсивне навчання. У майбутньому, планую це більше розкрити.
Дякую за прочитання!