«Воно не замерзає. Воно живиться холодом» - єдиний рядок у німецькому журналі реєстрації 1945 року, що залишився на закинутій полярній станції «Айсвальд-7». Коли двоє дослідників, тікаючи від смертоносного бурану, знаходять прихисток у покинутому бункері, вони вважають це порятунком. Але увімкнене світло обриває автоматичний сигнал, гермодвері заклинює, а зі стін починає текти дивна чорна жижа. Розумний підземний холод починає своє полювання, крок за кроком забираючи тепло їхніх тіл та розум. Диктофонний запис, знайдений через три роки, - це все, що залишилося від тих, хто наважився зазирнути в безодню криги.