РОЗДІЛ 4: ЧОРНИЙ ДЬОГОТЬ

ДІТЕР (Запис у щоденнику):

«Гермо двері на виході... їх заклинило намертво. Але гірше інше. Пам’ятаєте, коли Ларс збивав решітку шахти в радіорубці? Він глибоко розпоров долоню об гострий край. Тоді ми подумали — просто подряпина. Але ця чорна жижа зі стін... вона потрапила йому прямо в кров. Минуло всього двадцять хвилин. Його пальці... вони почали чорніти просто в мене на очах. З-під нігтів лізе густа, масляниста гидота, а сам він... він перестав відчувати холод. Він просто стоїть у темряві коридору і дивиться в стіну...»

ДІТЕР:

- Ларсе! У що ти стріляєш?! Там нікого немає! Будь ласка, опусти ствол!

ЛАРС:

- Воно... воно стояло прямо за твоєю спиною, Дітере. У нього не було обличчя. Тільки... тільки роззявлений рот, повний цієї чорної гнилі. Воно йде з шахти. Воно хоче, щоб ми спустилися.

ДІТЕР:

- Ти поранений, у тебе гарячка! Ларсе, твоя рука... кинь карабін, подивися на неї!

ЛАРС:

- Моя рука? Їй більше не холодно, хлопче. Подивися, як красиво... Сталь, бетон, людське м'ясо... Все це гниє однаково. Проєкт «Хтоніус» не створював зброю. Вони просто розкопали те, що спало у вічній мерзлоті мільйони років. Воно зголодніло. Йому потрібне наше тепло.

ДІТЕР:

- Не підходь... Твої суглоби... Ларсе, що з твоїми ногами?! Навіщо ти став навкарачки?! Не підходь до мене!

ЛАРС:

- Віддай... мені... диктофон, Дітере. Твій запис має закінчитися правильно. Нам час униз. Треба годувати... годувати лід...

ДІТЕР (Запис у щоденнику):

«Воно біжить за мною! Господи, Ларс шкрябає по підлозі чорними пальцями, його вивернуло навиворіт, він рухається як павук! Я замкнувся в якомусь медичному відсіку, я засунув засув! О боже, він б’ється у двері! Він б’ється у двері своєю головою!»