Айсвальд-7: Гнилий Лід

РОЗДІЛ 2: СЕРЦЕ ГЕНЕРАТОРА

ДІТЕР (Запис у щоденнику):

«Всередині станції пахне... неправильно. Це не стара вогкість і не іржа. Це солодкуватий, задушливий запах розкладання, змішаний із машинним мастилом. Наче під цим бетоном гниє величезна тварина. Стіни вкриті дивною чорною памороззю. Вона не тане від тепла наших ліхтарів. Ларс переконує, що це просто грибок, але я бачив, як ця чорнота ворушиться, коли на неї не падає прямий промінь світла...»

ЛАРС:

- Посвіти на розподільчий щит. Рубильник праворуч. Давай, Дітере, воруши пальцями, поки вони не відмерзли остаточно.

ДІТЕР:

- Тут... тут німецькі написи. «Projekt: Chthonius». Ларсе, це був не просто військовий об’єкт. Вони вивчали тут щось. Подивись на ці кабелі, вони йдуть прямо вглиб льодовика... крізь підлогу.

ЛАРС:

- Мені начхати, що вони тут прокладали в сорок третьому. Головне — генератор працює. Тепер ми зможемо запустити передавач і викликати евакуацію. Іди до радіорубки, вона в кінці коридору.

ДІТЕР:

- Стривай... Чуєш? Стукіт припинився.

ДІТЕР:

- Щойно ми дали світло... автоматичний сигнал зник. Це означає... це була не автоматика. Хтось вимкнув його вручну, коли зрозумів, що ми всередині.

ЛАРС:

- Значить, ми тут не самі. Рухайся за мною. Крок у крок. І навіть не здумай дивитися в проломи в стінах.

Сергій Мортес

Подобається

#185 в Містика/Жахи
#336 в Фантастика
#112 в Наукова фантастика

У тексті є: альтернативна історія, пригоди, психологічний трилер

Відредаговано: 01.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись