Розділ 19

Декілька днів все було більш менш нормально, але сьогодні зранку Рей швидко пішов до мене та показав мені свій екран. Там було безліч різних фотографій і якогось не зрозуміло тексту, але я помітила нам кілька скрінів листування. Але одну з дівчат я прекрасно знала, це була Бафі.

— Що це? — запитала здивовано я, паралельно прокручуючи всю публікацію.

— Ще один злив по справі Бафі, — відповів він.

— Я не помітила нічого нового, — сказала я та схрестила руки, — тут не має нічого важливого.

— Може ти когось підозрюєш? — запитав спокійно він.

— Не знаю, є багато підозрілих людей, краще не довіряти нікому.

— Це звучить трохи божевільно, — прокоментував він.

— Мені так сказав один знайомий, поліція підозрює, що винний хтось зі знімальної команди.

— Мені здається, що це лиш замилювання очей.

— Тоді ми можемо взнати все, якщо ми будемо слідкувати за моїм планом.

— Поділишся зі мною? — запитав він.

— Ми вломимось в її квартиру.

— Ти божевільна, — сказав він мені на вухо.

— Швидше за все квартиру швидко обшукали та думаю вже або звільнили, або опечатали та ми можемо все взнати.

— Як я зрозумів, ти хочеш насправді до неї вламатись.

— Ну, мені цікаво, що з нею сталося насправді, — відповіла я.

— Я надам перевагу тебе відмовити від такої ідеї, це погано для твоєї карʼєри.

— На жаль, це єдина можливість взнати всю правду, — пояснила йому я та після короткої паузи додала, — якби був інший спосіб, я б точно спробувала.

— В мене він є, — промовив Рей та запропонував, — ми можемо знайти когось з її колег чи знайомих, та розпитати про все.

— І це думаю краще зробити швидше, ніж її акаунти знесуть до чортової матері.

— Не хвилюйся, а ти думаєш чим я займався? — поцікавився він та усміхнувся.

— Такі речі краще не говорити в голос, — відповіла я та усміхнулась.

— Тобі, не бійся, я можу розказати геть усе, — прошепотів він мені на вухо.

Я почервоніла та опустила погляд до долу.

— Я знайшов кілька її подруг, як повернемось додому ти підеш з кожною з них на зустріч.

— План непоганий, але чому ти цього не зробиш сам? — запитала в нього я.

— Я викличу набагато більше підозр, а ніж ти.

— Логічно.

До нас швидкими кроками підійшов ще хтось зі знімальної команди.

— Енджел та Рей, в нас змінився задум, — пояснив він, після чого додав, — нам треба трохи часу, аби перенести всі ті бокси за кадр.

— Змінився, надіюсь, тільки ракурс? — запитала я.

— Ще одне прохання до тебе, — продовжив він, — йди повільніше, ніж до того. 

— Так? — запитала я, показуючи те, що мала б зробити.

— Ні, — заперечив він та продовжив, — занадто повільно, трошки треба поспішати.

— От так? — продовжила я.

— Підходить, — згодився він і пішов в бік статистів, — кожен на чотири кроки вбік!  — прокричав він махаючи руками.

Натовп не сильно слухаючись його почав розходитися в різні боки.

— Слідкуйте за тим що я роблю! — закричав він, далі живо жестикулюючи, — не забувайте про прохід.

— Тиша на зйомці! — прокричав Стів, — закрийте роти!

— Герої ідуть ви розходитесь, пройшли вони та камери, закриваєте доріжку, — пояснював далі він, — спроба один.

— Починаємо! — прокричав інший.

Ми стали на позиції та почали рух. Статисти кидалися перед камеру, не даючи нам проходу. Одна з них врізалася в мене, ледь не збивши мене з ніг. Рей піймав мене, а Стів наказав:

— Всі назад на позиції, кому ми говорили, спочатку камера та актори, а потім ви!!!

Ми спробували знову, але знов нічого не вийшло, ті самі люди бігли по перед камери, не давали нам виразно сказати весь діалог, адже шепотіли, а деколи кричали. Стів закипав від злості.

— Прошу включити свій мозок! — закричав він розгнівано, — якщо ще хтось кинеться перед камеру, я відразу вижену з майданчика і відправлю в чорний список. Спроба три!

Ми повторили знову, але результату не було, хоч і майже ніхто вже не порушив наказу, та сама жінка в червоній сукні, тепер навмисно влетіла в мене та знову спробувала збити мене з ніг.

Інший помічник підбіг до неї та почав кричати:

— Кому я говорив! Камера, актори, а потім ви! — кричав він, — вас усунено з майданчика. Вона розкидалась, а весь макіяж поплив.

— Вам це не допоможе, — продовжив вже Стів, — йдіть переодягатися і щоб я вас тут не бачив.

— За що! — вигукнула вона, не зупиняючи свою істерику, — я не зробила нічого поганого!

— Ви старалися збити актрису, — додавав інший, — і це нічого поганого? Геть з майданчика і не заважайте нам знімати.

— Це я мала бути там!

Її швидко забрала кудись охорона.

Коли все вгамувалось, інший помічник режисера вийшов в центр, тепер тримаючи в руках мегафон і почав:

— Для особливо обдарованих, я пояснюю останній раз, — почав він, — поводитися культурно, перед камери не кидатися, акторам не заважати та мовчати, зрозуміло?

— Так! — прокричала вони хором.

— Тепер повертаємося до зйомки, чим більше ви кадрів зіпсуєте, тим довше ми будемо вас тут тримати. Панорами без акторів, знімаються тільки зі статистами. Тому поки ви будете мучитися, вони будуть відпочивати в готелі. Всі зрозуміли? — прокричав він.

— Так, — відповіли всі хором.

— Тоді починаємо.

Ми з Реєм повернулися на початкову позицію та розпочали діалог:

— Кулон вже в нас, — почав спокійно він, — це вже частина ключа, лишилася знайти лише дві інші частини.

— Ходять чутки, що одна з них знаходиться в Адмірала, — розказала я, — кілька років тому він хизувався тим, що мало привести його до незлічуваних багацтв.

Він кивнув, а я продовжила:

— Я спробую вигадати, як дістати ту частину. Чому ми прибули на Тортугу?

Він вирішив не відповідати, а лиш хитро усміхнувся.

— Для чого тобі я? — запитала знову я.