1

Місцеве багаття з приводу початку канікул нічим не відрізнялося від нашого. Хоча ні, відрізнялося. У своєму місті я жодного разу не була на ньому, бо вдосталь наслухалася про цю дурну вечірку, де всюди ллється алкоголь та кожен хоче штовхнути  тобі якусь заборонену речовину. Це не про мене. Не змінюючи традиціям на пляжі розпалювалося величезне багаття, навколо якого гуляла молодь. Все.

Ну і звичайно куди ж без червоних пластикових стаканчиків, якими вранці був переповнений весь пляж.

Прислухавшись до рекомендацій Алекса, я одягла шорти та майку. Тільки коли ми прийшли на пляж, він мені розповів, що всіх новачків закидають в океан. Мовляв, це посвята в їхню компанію. Йому було б не приємно бачити, що сукня чи спідниця була б у мене на голові, коли б мене тягли до води.

— А можна якось без цього, Алексе? — простогнала я. — Я ж не зовсім новенька, я тимчасова. — Сміюсь.

Ми підійшли до групи людей, що оточило невелике багаття:

— Познайомтеся, це Крістал, наша двоюрідна сестричка. Прошу ніжніше з нею, бо їй з нами ще три місяці тусити! — представив мене брат. Потім по черзі почав називати всіх, але я лише мило посміхалася та кивала. Звичайно ж всіх я не змогла запам'ятати, але коли Алекс сказав «Майк», миттєво перевела погляд на хлопця. Він мені «віддав честь» та сьорбнув рідину з червоного стаканчика.

— А це Ендрю! — нарешті закінчив Алекс.

Молодий хлопець, на ім'я Ендрю підійшов до мене та проводить пальцем по ланцюжку на моїй шиї. Нахиляється, щоб детально розглянути два кулони: перший заголовна буква мого імені, а другий золотий хрест усипаний камінням.

— Гарно, але дуже по-дівчачому! — мене огорнуло подихом і я зморщилася. Він закотив рукав та показав мені тату у вигляді величезної троянди. — Ось подивись! Ось це тема!

Серйозно? І в кого ще «по-дівчачому»?

Не давши мені відповісти, Камі тягне мене за руку та садить поруч із Майком. Той демонстративно одвертається від мене.

— А я тебе знаю! — заспівала яскрава білявка, — ти ж дівчина, цього красеня-барабанщика з Пенсаколи.  Я підписана на їхню групу.

Очманіти, навіть тут фанатки Дена не дають мені спокою. Через хвилину вона демонструє всім фотку де Ден підхопив мене на руки та ми сміємося.

— Ешлі, та яка всім різниця? Це ти у нас тут прешся по безглуздому року, вибач Кріс, — Кім бурхливо жестикулює, — ну зустрічається вона з барабанщиком із «Sherwood». Що тепер?

Дякую, звичайно, за те, що вступилася, але мені здається я починаю розуміти, чому з нею ніхто з дівчат не дружить. Палець не клади, руку відгризе.

— Це не рок! — бризнула та що Ешлі, — це рок-альтернатива!

Кім закочує очі, а в цей час у мене «барабанить» телефон. Так, саме забарабанив, бо рингтоном служила барабанна сбивка Дена.

— Привіт малюк, як справи? — почулося на тому кінці, коли я підняла слухавку.

Майк байдуже глянув на мене та знову ковтнув вміст червоної тари.

— Ей Майк, я щось приховав для тебе! В автівці лежить, будеш? — звідкись узявся Ендрю.  Коли він тільки-но встиг піти?

— Ні, дякую чувак!

— Я буду! — подав голос Алекс.

— Ти де це?  — насторожено запитав Ден. Я прикладаю трубку до грудей та попереджаю Кім, що відійду ненадовго. Прямую до океану.

— Я на вечірці, присвяченій початку канікул. — Нарешті відповідаю своєму хлопцю.

— Ах, ось як виглядає твоя «каторга». Нічого так і я б від такого не відмовився.

— Припини! Я сюди пішла з Камі та Алексом. Ти теж збирався на сьогоднішнє вогнище в Пенсаколі?

— Так, я зараз у Кейт. Вона тобі передає «привіт», — у трубці чується якийсь здавлений писк.

— Ти у неї? Вона ж ніби не збиралася йти! — знову загострилась тиша. Потім Ден уривчасто видихає та продовжує:

— Попросила завезти якісь ліки.

Так, сьогодні телефоном подруга скаржилася, що нікуди не піде через погане самопочуття. Капець! Вона що не могла іншого «лікаря» викликати?

— Гаразд крихітко, напиши коли будеш у ліжечку. Я поїхав, мене вже зачекалися.

— Ок! — відключаюсь. В середині якесь дивне відчуття. Воно роздувається та починає давити на нутрощі.

— Вона закінчила! — чую голос за спиною.

Обертаюсь. До мене прямує Майк. Я завмираю. Невже вирішив всі свої загрози втілити в життя прямо зараз?

За ним поволі збирається натовп. Тут щось не те…

— Дай телефон!  — каже він, простягаючи руку, дивиться вбік.

Як зачарована простягаю йому телефон. Він бере гаджет та кидає його Кім. Та успішно ловить. Майк починає стягувати з себе футболку. Вирішив пірнути? Тоді навіщо він забрав в мене телефон?

— Що відбувається?  — ззаду Майка чую крики впереміш зі смішками. 

— Добровільно чи примусово?

— Про що ти?!

— Значить примусово! — нервово видихає та робить різкий ривок до мене. Хвилина і я вже в нього на плечах. Боже як високо! Я боюсь висоти! 

— Гей! — починаю пручатись. — Відпусти мене, що ти робиш? —  намагаюся вирватись і з його рук. Але якщо він мене зараз випустить я боляче вдарюсь, впавши з цієї висоти. Який у нього зріст?

Майк легенько ударяє мене по сідницях та бурмоче:

— Мені й самому не хочеться йти додому мокрим. Але, що ж вдієш, тобі випав я. Ти не подумай, це не помста за твій поганий тон та фак, який ти мені тикала. За все це, ти ще поплатишся трохи пізніше. Готуйся

— Ти перший у нас підрізав та свій середній палець тицяв! — Виправдовуюся. Чую шум хвиль під собою.  Майк зайшов до пояса у воду та шпурляє мене в океан.

БАМ! І тиша…  Ні шуму… ні голосів... Тільки скрипача тиша та темрява. Не наважуюсь розплющити очі. Просто перебуваю під водою, але подих закінчується та я виринаю. Мене одразу накриває хвиля, але я утримуюсь на поверхні.

На березі лунають тріумфальні крики. Тільки Алекс стоїть незадоволений, склавши руки на грудях.  Спасибі йому, за те, що змусив одягнути шорти!

— Який же ти, дурень! — бризкаю його. Тут же жалкую про це, тому що хлопець не на жарт розсердився.