Вальс Примар

Старий занедбаний маєток, що роками стояв пусткою, нарешті дочекався свого господаря. Але він не один у цих холодних стінах. Серед руїн і пилу на нього чекає та, чий подих пахне полином, а голос здається знайомим із забутих снів.Їхні нічні зустрічі сповнені пристрасті та ніжності, проте кожна хвилина поруч із нею несе в собі дивну тривогу. Чому її руки холодні, як лід? Чому дзеркала відмовляються відображати її красу? Відповідь ховається на горищі, у потьмянілому від часу портреті жінки, яка загинула у вогні рівно століття тому.Засліплений коханням, він готовий дати будь-яку обітницю, аби лише цей танець не закінчувався. Але він ще не знає: коли привиди кличуть із собою, «назавжди» означає вічність, де немає місця для живих.