Орест ніколи не замислювався над смертю. Для нього вона була чимось далеким, таким, що трапляється з іншими.
Аж поки одного вечора аварія не мала забрати його життя.
Він вижив. Лікарі назвали це везінням. Сам Орест спочатку не бачив у цьому нічого особливого й намагався повернутися до звичного життя.
Але після тієї ночі щось змінилося.
Дивні збіги, незрозумілі зустрічі та слова, значення яких він не може пояснити, поступово змушують Ореста сумніватися в тому, що насправді сталося тієї ночі.
І чим далі він намагається залишити минуле позаду, тим частіше воно нагадує про себе.
Деякі речі краще не помічати.
Деякі зустрічі краще вважати випадковістю, а деякі відповіді краще ніколи не знаходити.