Сорок Перше Лютого

Я розвожу гуманітарку по притулках, сварюся з нахабним відставником і боюсь дивитися в очі сусідці, бо в неї пропав безвісти онук. Моє життя ніби поставлене на паузу. Внутрішній годинник зупинився сорок першого лютого, бо так простіше виживати - коли нічого не плануєш довше, ніж на добу. Просто робиш, що можеш, і піклуєшся про тих, хто нічого не може. Інтернет - єдина павутинка, що пов’язує нас усіх зі світом і з найріднішими. І навіть із найближчими сусідами.
На околиці Києва заїжджають ворожі танки. Всюди можна побачити мітки для диверсантів.
В будинок навпроти влучає снаряд. Кажуть, працює наводчик.
Хто він?