Пологовий янгол

Владі Лава

25.03.2023, 15:32:46

А щодо історії, то дуже цікаво пишете. Відчувається все тепло, любов та ніжність до тих іскорок, які намагається передати автор. І скорбота матері детально описана. Дуже щира та інтимна оповідь, близька до душі. Дякую! Натхнення вам.

Владі Лава

25.03.2023, 15:12:42

Гарний задум і загалом гарно пишете, та я б посперечалася зі словами "коли матір втрачає дитину - її горе і біль зрозумілі кожному". На жаль, не кожному і я знаю про що говорю. Мені було 10 років коли вмер мій 4-місячний брат і єдині хто по-справжньому розуміли маму - ми з татом. Бабуся вже наступного дня ходила з посмішкою, як і більшість близьких родичів, а мама місяць ходила в траурі попри те, що народила двійню і залишилось ще одне немовля. Ми втьох виплакали всі очі, ховались один від одного в цю мить, бо розуміли, що якщо один пустить сльозу- плакати будемо разом, а малюку треба позитивні емоції які мама на той час не в силах була дати, а більше ніхто й не намагався. Тому не кожен розуміє це горе, навіть із близьких родичів, навіть бабусі й дідусі. Це розуміє тільки той, хто чекав цього народження як чуда, а потім втратив, або ті хто пережив щось подібне. Інші співчувають на словах, та слова ті - пустий звук, якщо не підтримуються спробою якось розрадити ситуацію, чимось допомогти, десь прогулятися і відволікти від дурних думок, або просто посидіти з дитиною і посміхнутися їй декілька разів, поки мати не в змозі посміхатися фізично.