432
Анотація до книги "Поки місто горить"
Переді мною стояло чітке завдання: написати статтю про те, чи можливо знайти кохання всього життя, познайомившись з ним у барі.
Я обрала найгучніше місце столиці.. Бар, де вранці подають ідеальну каву, а ввечері — міцні напої й чужі секрети. Я приходила туди щодня. Спостерігала. Знайомилась. Розчаровувалась. Робила нотатки. Поки не з’явився він…
Загадковий чоловік із холодними очима і надто впевненим голосом. Бармен, якого я чомусь ніколи не помічала. Він запропонував допомогти мені з матеріалом. Навчить мене розбиратися в чоловіках. Пояснить правила цієї гри… і я погодилась.
Бо, мабуть, так — у барі справді можна знайти своє кохання. Особливо, якщо воно стоїть по інший бік стійки… та... приховує значно більше, аніж просто своє ім'я...
Я обрала найгучніше місце столиці.. Бар, де вранці подають ідеальну каву, а ввечері — міцні напої й чужі секрети. Я приходила туди щодня. Спостерігала. Знайомилась. Розчаровувалась. Робила нотатки. Поки не з’явився він…
Загадковий чоловік із холодними очима і надто впевненим голосом. Бармен, якого я чомусь ніколи не помічала. Він запропонував допомогти мені з матеріалом. Навчить мене розбиратися в чоловіках. Пояснить правила цієї гри… і я погодилась.
Бо, мабуть, так — у барі справді можна знайти своє кохання. Особливо, якщо воно стоїть по інший бік стійки… та... приховує значно більше, аніж просто своє ім'я...
Зміст книги: 17 глав
Останнє оновлення: сьогодні
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу методичку, очевидно, можна буде продовжувати далі. Зокрема приділити увагу майстерності провокації. Вона тисне на Яна, не намагається здаватися делікатною, називає речі своїми іменами. Чому Єва настільки впевнена, що його це не відштовнхне? Чи їй байдуже? Але не схоже. Він їй цікавий. І чого тут більше - симпатії або журналістського азарту?
Реакція Єви на спроби Яна вибачитися ідеальна. Звісно, якщо це робиться свідомо, коли образа все ж таки є. Байдужість і ввічливість - прекрасна зброя в таких випадках. Не знаю, правда,як далі за текстом, але якщо дівчина робить це свідомо,то вона молодець. Можна вносити до методички з виховання емоційно нестійких чоловіків.
Ярослава Машарова, Дякую за такий відгук! Рада, що тактика Єви Вам відгукнулася. Вона справді молодець, бо обрала найбільш витончений шлях — холодну ввічливість. Це змушує Яна почуватися беззбройним, адже він чекав на емоції, а отримав стіну. Чи витримає вона цю лінію до кінця, чи Ян знайде спосіб пробити цей панцир — побачимо зовсім скоро. Але за "методичку" окреме дякую, посміялася!)))
Отже,містер Ікс. Поки що дещо інфантильний. Принаймні, зараз справляє таке враження. Але Ви ж не задумали Аміра як прохідного персонажа?
Ярослава Машарова, Дякую! Справді щиро дякую за таку відверту думку!
Що ж до Аміра — Ви дуже проникливі! Я люблю створювати персонажів, які дихають у потилицю головним героям. І напевно, Ви розкрили черговий мій маленький секрет)
Спочатку Амір справді замислювався як один із тих героїв, з якими Єва знайомиться для своїх статтей — звичайний епізод, "прохідний" чоловік. Але в процесі написання він настільки мене зацікавив і надихнув власною харизмою, що тепер я серйозно планую присвятити йому окрему книгу в майбутньому! В цій же історії він залишиться для Єви добрим другом та опорою. Їхня дружба буде щирою, але без романтичного підтексту — хоча вона точно стане тим дзеркалом, у якому Ян радве за все побачить свою невпевненість.
А щодо "інфантильності" Яна... знаєте, іноді треба впасти в дитинство і наробити дурниць, щоб нарешті зрозуміти, наскільки сильно ти боїшся втратити те, що тобі справді дороге. Попереду на нього чекає серйозний іспит на дорослішання. Дякую, що так прискіпливо стежите за розвитком героїв!))
Дякую за відповідь. Як на мій читацький погляд,то ситуація з Яном все одно не дуже зрозуміла. Що стало тригером для цього зриву? А щодо фабули,то трохи рано показувати його в неадекваті. Ну це якщо він залишається головним чоловічим персонажем в цій історії.
Ярослава Машарова, Дякую за Ваші надзвичайно цікаві спостереження! Ви зачепили дуже важливий момент. Насправді, "неадекватність" Яна — це його відчайдушна спроба втримати контроль.
Тригером стало те, чого він боїться найбільше — усвідомлення, що він закохується. Для нього почуття до Єви — це пряма загроза, адже якщо він підпустить її ближче, усі його карти випливуть назовні, і вона дізнається, ким він є насправді. (а можливо, і не лише вона)
У ньому зараз іде запекла внутрішня боротьба. А "флірт" Єви з його найкращим другом (який, можливо, йому лише привидівся через ревнощі) став тією самою останньою краплею. Він сприйняв це як гру, тому й намагався так грубо "замінити" її кимось іншим... хоча цей експеримент провалився в ту ж саму хвилину.
Сподіваюся, далі його вчинки стануть для Вас зрозумілішими, хоча легким цей шлях точно не буде!
Поки чекаю продовження, почитаю " Тимчасово знайомі".
ПТС? З хлопцями неочікувано. Особливо щодо Яна. Бентежить те, що він дорослий Було б десь 20 рочків,то так і треба гуляти в модному закладі. Але ж уже пережив той період і точно добре нагулявся. А тут таке, та ще й невдало. І чому пішов з органів? Ще й походження непросте, з богеми. От фантазую і тікаю від буденних думок. Ще б мати візуали цих персонажів.
Ярослава Машарова, Ні, на жаль чи на щастя, Ян не має жодного відношення до органів.. Він лише певний час служив у прикордонниках разом із Владом — тоді, коли ще сам до кінця не розумів, чого хоче від життя. У дитинстві вони мріяли працювати там разом, але з часом усе змінилося: Влад залишився в системі, а Ян пішов у бізнес, паралельно приховуючи свою справжню особистість і прізвище.
Щодо його “веселощів” у клубі — хотілося показати, що він не якийсь ідеальний чи “пережив це” герой, а жива людина, яка теж іноді зривається, помиляється або просто дозволяє собі слабкість. Навіть у дорослому віці.
А візуали персонажів — можна знайти в моєму телеграм-каналі: https://t.me/xandemrrbooks
Дякую Вам за Ваші коментарі!))
Ну і ну. Текіла, звісно, гарний напій. Давайте продовження,бо цікавість зашкалює.
Ярослава Машарова, Вже є продовження)))
Справді, у заході сонця є щось дуже чесне. Може, тому, що він швидко проходить, і ти не встигаєш збрехати? А ніч не здатна до брехні? Він більше боїться,ніж Єва. Мабуть, тому, що у нього все вже було, і не хочеться знову пережити щось болюче? Він з минулим,це ясно.Вона точно не має такого досвіду, просто захищає свій простір, щоб раптом не стати вразливою. І все одно є тяжіння між ними.
Смаки,а не слова? Їм це підходить. Тепер Мексика? Після Бразилії? Гострі почуття? Це більше про нього. Він зі світу латини і гіркого перцю. Небезпечно для дівчат, навіть розумних і хоробрих,бо закохатися в такого дуже легко.
Ярослава Машарова, Дякую! Ви розгадали мій авторський «секрет» :)))
Насправді, цей латиноамериканський темперамент у моїх книгах — не випадковість. Минулого року під час навчання в Чехії я познайомилася з неймовірними людьми з Мексики, Бразилії та Колумбії, які стали моїми близькими друзями. Вони багато чому мене навчили, і згадки про їхні країни, свята, мистецтво тощо — свого роду зізнання в любові до їхньої культури та енергії.
А вечірка і справді буде гарячою та гіркою...)))
Коли Ви зауважили,що читачі можуть впізнавати щось своє або себе на сторінках Ваших книг,то точно не помилилися. За буденною рутиною багато про що не згадуєш, а ось тут довелося. Мабуть,тому я " підсідаю" на Ваші твори. У цій книзі герої ніби танцюють бальні танці. Зараз, наприклад, я бачу фоксторт. Повільний, обережний, без зайвих рухів. Соняшники, пропозиція дружити. Ну авжеж, дружити, хто це повірить? Дякую за розділ.
Ярослава Машарова, Яке розкішне порівняння з фокстротом! Ваші слова, як завжди, — це просто в саме серце. Ви неймовірно точно вловили цей ритм. Знаєте, коли я пишу цю історію, я постійно відчуваю в ній легкий вайб американських фільмів про Нью-Йорк 90-х: з тими затишними кав’ярнями, барами, особливим світлом і щирими розмовами ні про що і про все водночас. Мені хотілося передати саме ту естетику, де за буденністю ховається справжнє життя.
І мені дуже цінно, що мої історії допомагають Вам зупинитись у цій рутині та знайти щось своє.
А щодо "пропозиції дружити"... що ж, у танці теж бувають складні фігури, де кожен веде свою партію:) А Ян — весь у свого батька цим)))
Дякую, що так глибоко відчуваєте текст!
В цій книзі є якась особлива легкість, при цьому вона тримає увагу і постійно хочеться читати далі. Дуже люблю діалоги і взаємодію між героями, вони якісь… живі. А ще є відчуття, що далі історія тільки глибшатиме.. Чекаю продовження з цікавістю)
Viktoria, Найкраща нагорода для автора — знати, що герої здаються "живими". Дякую! Обіцяю, що попереду на них (і на Вас) чекає ще багато цікавих поворотів та щирих розмов. Далі буде тільки цікавіше!)))
Знову читаю із задоволенням. Є інтрига,і є таємниця. Діалоги прекрасні.
Ярослава Машарова, Дякую!) Я рада, що Вам подобається) Сама, зізнаюсь, в захваті від цієї історії та парочки)))
Вітаю з новинкою! Нехай ця історія знайде своїх відданих шанувальників!
Стейсі Мур, Дякую гарно!
Добре,що розділи не маленькі. Дякую. Усе це дійство напрошується на екшн.
Багато діалогів, на яких відбувається психоаналіз головних героїв, відсутність "прохідних"сцен, таємниці і трохи авантюрності сюжету. Це все ознаки "нової хвилі" в літературі, започаткованій в Європі у 70- х роках минулого століття.
Ярослава Машарова, Дякую за такий цікавий аналіз! Мені дуже приємно, що Ви звернули увагу на психологію персонажів і атмосферу історії.
Пишучи кожну історію, я намагаюся по-справжньому прожити життя своїх героїв — відчути те, через що вони проходять, зрозуміти їхні рішення, страхи й моменти слабкості. Для мене дуже важливо, щоб персонажі були живими й неідеальними, адже вони, як і ми, можуть помилятися, сумніватися, іноді довго картати себе за зроблене.
Зрештою, у певному сенсі ми всі є героями власних історій.
Саме тому, вигадуючи сюжет, я намагаюся продумати навіть дрібниці: інколи уявляю, під яким знаком зодіаку міг народитися персонаж (хоча й не надто в це вірю), замислююся над значенням його імені, над тим, яке в нього могло бути дитинство, що його сформувало і чому він реагує на світ саме так. Усе це допомагає мені краще відчути характер героя і зробити його більш справжнім.
І, мабуть, найбільша радість для мене як автора — коли читачі теж починають відчувати цих героїв як живих людей, співпереживати їм, інколи навіть впізнавати в них себе. Саме заради таких моментів і народжуються історії.
Це все про Ваш стиль письма. Прочитала "Сет кохання..." і ще раз у цьому переконалася.
Я з Вами знову. Успіхів і натхнення. Нехай легко пишеться. Дипломна в тому числі.
Ярослава Машарова, Дякую Вам велике!)))
Сподіваюсь, ця новинка Вам також полюбиться як попередні історії.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати