2 289
“Невипадкові зустрічі”
Анотація до книги "Акорд Пристрасті"
Анна: Він вкотре з’явився в моєму житті, як нагадування про все, від чого я втекла.. І як же це бісить! Амір нестерпно привабливий, сексуальний і настільки впевнений у собі, що викликає лише одне бажання — стерти цю диявольську посмішку з його обличчя! Команда каже, він моя найкраща охорона? Гаразд. Тоді я стану його найсолодшим прокляттям. Тепер мій час відплатити йому за те, як підло він вчинив зі мною тоді...
Амір: Я залишив службу й очолив бізнес заради доньки, проте "випадково" став охоронцем для колишньої. Її гострий язик — це виклик, а ці очі кольору чорного гранату полонили мене сильніше, ніж адреналін від зброї. Вона може скільки завгодно випускати кігті, але я тут, щоб побачити справжню Анну. Знову. Навіть якщо для цього мені доведеться пройти крізь її персональне пекло...
Амір: Я залишив службу й очолив бізнес заради доньки, проте "випадково" став охоронцем для колишньої. Її гострий язик — це виклик, а ці очі кольору чорного гранату полонили мене сильніше, ніж адреналін від зброї. Вона може скільки завгодно випускати кігті, але я тут, щоб побачити справжню Анну. Знову. Навіть якщо для цього мені доведеться пройти крізь її персональне пекло...
від ненависті до коханняколишніохоронець та принцеса
Зміст книги: 71 глава
40 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІсторія про молодшого брата Аміра й найкращу подругу Анни --- Карім та Еліна --- "Анатомія Брехні" --- вже на Букнет!
А також нагадую про телеграм-канал, де Ви можете побачити візуали усіх героїв, їхні анкети та навіть деякі моменти з глав. Чекаю там саме на Вас - t.me/xandemrrbooks
Дякую, книга неймовірна!!! Особливо сподобалося, що є про життя героїв після одруження!!! Це так класно!!!!
Kateryna Dotsenko, Дякую величезне! Так хотілося дати героям можливість просто побути щасливими у звичайному житті після всього, що вони пережили. Рада, що Ви оцінили ці розділи! Обіцяю, що ми ще обов'язково зазирнемо до них у гості в наступній книзі про Каріма та Еліну, тож далеко не прощаємося!
Є книги в яких проживаєш кожну емоцію разом із героями. Для мене ця історія стала саме такою. У ній є все: напруга, пристрасть, ніжність, біль, легкість між героями й водночас дуже важливі сенси, які особливо відгукуються зараз, у нашій реальності. І саме через це вона здається такою живою.
Мені подобається, що герої тут не ідеальні. Вони ламаються, помиляються, ховають свої травми, шукають одне в одному порятунок. І ти віриш їм. Віриш у кожен погляд, кожну сварку, кожне «залишся».
Це одна з небагатьох історій, яку я б хотіла колись перечитати знову. Десь у тихому красивому місці, коли життя надто шумне й хочеться знову відчути емоції, які нагадують, що ти живеш.
І я дуже сподіваюсь, що одного дня ця книга вийде у паперовому варіанті, потрапить до рук багатьох людей і знайде своїх читачів так само, як знайшла мене.
Viktoria, У мене просто бракує слів, щоб описати, наскільки Ваші слова зараз торкнулися мого серця. Читати таке — це найбільше щастя для автора. Мені неймовірно хотілося зробити цю історію живою, справжньою, без прикрас і штучних ідеалів, адже саме через свої шрами, помилки та внутрішню боротьбу Анна й Амір стали тими, ким вони є.
Ваші слова про те, що Ви хотіли б колись перечитати цю книгу в тихому місці, щоб знову відчути життя — це найважливіший комплімент. А мрія про паперову книгу... Ви не уявляєте, як сильно я сама про це мрію, і Ваша віра неймовірно надихає рухатися в цьому напрямку! Книга офіційно завершена, і я безмежно вдячна, що Ви пройшли цей шлях разом зі мною, проживши кожну емоцію героїв. Дякую Вам, обіймаю!
Дякую за книгу, натхнення і з нетерпінням очікую наступні розділи нової частини❤️❤️❤️
Анастасия Маевская, Щиро дякую за Вашу підтримку та теплі слова! Мені неймовірно приємно, що Ви пройшли цей шлях разом зі мною. Натхнення зараз працює хоч і не на повну потужність, втім історія Каріма та Еліни вже чекає на свій час, і там на нас теж чекає чимало яскравих емоцій. Рада, що Ви залишаєтеся зі мною у цьому книжковому всесвіті. До зустрічі в новій частині!
Отак без традиційних колізій навколо колишніх,які хочуть зіпсувати настрій чи вимагають грошей. Без маніяків,що когось мають викрасти або ще щось. Просто життя після реального шторму. Просто почуття, вже не приховані від оточення,а навпаки, представлені так, як має бути. Але не мелодраматично, навпаки, вельми реалістично, іноді жорстко, бо інакше не буде, коли люди з різних світів, але ментально схожі знаходять гармонію у складних стосунках. Все, як є,і ,повторююся, досить актуально для нашого сьогодення,на жаль. Не починаю нову книгу, поки ця не завершена, але тішуся, що буду з Вашими героями надалі.
Ярослава Машарова, Дякую гарно! Мені як автору дуже хотілося показати саме справжнє життя — без штучних серіальних штампів, але з тими реальними, психологічними штормами та викликами, які доводиться долати людям сьогодні. Ваші слова про те, що ментально схожі люди з різних світів знаходять гармонію — це найкращий підсумок усієї цієї історії.
І у мене для Вас просто гаряча новина: книга офіційно завершена буквально зараз! Цей розділ поставлено, і Анна з Аміром нарешті здобули свій заслужений спокій та щастя.
Безмежно тішуся, що Ви залишаєтеся зі мною і надалі. Попереду на нас чекає історія Каріма та Еліни, де ми обов'язково ще зустрінемо наших улюблених героїв. Дякую, що пройшли цей шлях разом зі мною від першого до останнього рядка!
Історія про молодшого брата Аміра й найкращу подругу Анни --- Карім та Еліна --- "Анатомія Брехні" --- вже на Букнет!
А також нагадую про телеграм-канал, де Ви можете побачити візуали усіх героїв, їхні анкети та навіть деякі моменти з глав. Чекаю там саме на Вас - t.me/xandemrrbooks
Мені вже треба, щоб у наступному романі ці двоє теж згадувалися,не губилися.
Ярослава Машарова, Можете не хвилюватися, Анна та Амір нікуди не зникнуть! Вони обов'язково згадуватимуться і з'являтимуться в наступній історії))) адже всі вони тепер пов'язані міцними вузами. Дякую, що так щиро любите моїх героїв і вже чекаєте на продовження цього книжкового всесвіту!
Мабуть,майбутня"оранжерея" повниться швидше. І не один раз. І хлопчик теж буде. У Всесвіту на цю пару точно великі плани.
Ярослава Машарова, Ох, які ж у Вас прекрасні й затишні пророцтва щодо їхньої "оранжереї"! Мені неймовірно подобається хід Ваших думок, адже Всесвіт дійсно любить цю палко загартовану пару. Дякую!)
Дуже дружні до читача розділи. Це не просто гаряче, це вишукано гаряче. І те, що еротичний потяг чоловіка доходить до межі,коли він спостерігає за спілкуванням Анни з його дитиною, абсолютно психологічно виправдано. Але ж щось таки має трапитися? Недаремно Амір повторює,що раптом що, то всіх повбиває? Чи то я вже накручуюсь, бо фабула має свої правила розвитку?
Ярослава Машарова, Дякую за Ваш відгук! Але хочу Вас одразу заспокоїти: не накручуйте себе, все буде добре, і наша книга вже впевнено йде до свого логічного завершення. Якщо мені не підводить пам'ять, залишилось 4 глави та епілог.
Ці затишні розділи створені саме для того, щоб показати звичайне, тепле життя Анни та Аміра разом із малечею Жасмин. А щодо тривожних думок Аміра про захист і готовність "усіх повбивати" — це просто відлуння його минулого. Його понівечений війною та ПТСР мозок усе ще за звичкою продовжує працювати в такому режимі, змушуючи шукати небезпеку навіть там, де зараз абсолютно безпечно. Тож видихайте, насолоджуйтеся моментом, чекайте на нову історію, (яка буде продовженням даного циклу), і дякую, що Ви так щиро переживаєте за героїв!
Знову гарний прийом: рух у танці під подихи жінки. Це дуже круто. Я як одеситка почала прикидати, звідки й куди вони пішли гуляти і де там можна танцювати. Розумію, звичайно,що це художня умовність, але ж сам текст заохочує до власних фантазій. Теж умовно визначила собі локацію ( одну із своїх улюблених) і тепер,насолоджуюся цими живими образами.
Ярослава Машарова, Окреме вітання сонячній Одесі! Мені неймовірно приємно, що Ви так кінематографічно й живо уявили цю сцену. Насправді це найкращий комплімент для автора, коли текст виходить за межі сторінок і оживає у Ваших власних спогадах та улюблених місцях. Нехай ця художня умовність дарує Вам лише найтепліші емоції! Дякую, що так натхненно читаєте!
Дуже гарний образ: поцілунок з накопичених роками сліз і сміху, щоб нарешті він дістався тому, кому це було призначено.
Ярослава Машарова, Щиро дякую за такий теплий відгук! Мені неймовірно радісно, що цей образ відгукнувся у Вашому серці. Мені дуже хотілося показати, що цей поцілунок — не просто пристрасть, а справжній емоційний вибух усього того, що так довго накопичувалося всередині. Вони справді заслужили на цей момент
I will always love you. Вїтні Г'юстон.
May be i may be you. Scorpions.
Діалектика почуттів зрозуміла, що аж дійшли до брендової білизни. До речі, Амір дуже гідно пояснив Адаму її походження. Їхній вишуканий і водночас виснажливий для обох флірт тягнеться,як той спекотний літній день. Але вони,хоч і близнюки за темпераментом, мають різне сприйняття часу: для Анни все колись збудеться, для Аміра через його спосіб життя є лише ця мить. І він її проживає поряд з Анною саме в цьому моменті. А плов треба їсти, поки дозволяють обставини,бо щось мені підказує, що скоро кульмінація, буде ж якийсь екшн, щоб "вечір припинив бути надто томним"?
Ярослава Машарова, Яка ж у Вас гарна інтуїція, дякую за відгук! Про різницю у сприйнятті часу між Анною та Аміром — це просто в яблучко. Вони справді близнюки за темпераментом, але життєвий досвід у них геть різний.
І щодо плову Ви теж праві на всі сто — це останній спокійний момент перед бурею. Етап тупцювання на місці завершено, карти починають викладатися на стіл, і далі сюжет закрутиться дуже стрімко. Нудьгувати точно не доведеться. Особливо, вночі)
Отже, немає виграних війн ,бо окрема людина в них завжди програє,бо її світ руйнується назавжди. Це вже Хемінгуєй - "Прощавай, зброє !".
Ярослава Машарова, Хемінгуєй як ніхто інший знав, що війна забирає в людини колишній світ і залишає по собі лише руїни, які доводиться відбудовувати наосліп. Амір зараз перебуває саме в цій точці — його внутрішній світ зруйнований, і він веде щоденну жорстоку битву зі своїми демонами та ПТСР. Історія справді повернула в бік серйозної драми, де кохання — це не легка романтика, а важкий шлях крізь випробування, шок та ламання бар'єрів. Неймовірно приємно, що Ви так тонко й масштабно відчуваєте цей сюжет.
Чи не час Анні пригальмувати? Увімкнути мудру жінку? Бо вона вже давно переплюнула свого родича Яна, якого теж несло неконтрольовано. Просто їхній конфлікт не такого масштабу. Вона захлинається емоціями і врешті сама себе зруйнує ,і тоді вже точно буде не до кар'єри. Амір її витримає , але його загальний ресурсі не безмежний.
Неймовірно, вражаюче точно передано стан паніки як наслідок ПТСР. В'єтнамський, афганський синдром, ще тепер і наш буде, про який розробники програм з екстремальної та кризової психології кажуть, що ми його після війни подолаємо мінімум років за десять,а то й більше. Ви підняли болючу й надважливу для всього суспільства проблему того,як людині знайти себе поза війною, якщо вона її не відпускає, тримаючи в полоні спогадів ментально й фізіологічно? Амір не просто поранений, він ламається під тиском після травматичного синдрому і одночасно боячись з власними демонами. Скільки їх, таких чоловіків, зовні цілком нормальних, раптово зриваються з котушок, стають некерованими,а тому небезпечними для оточення? Можуть не лише руку зламати. Ця проблема вже активно обговорюється соціологами, психологами, ще рядом фахівців. Що робити жінкам з такими чоловіками? Кохання не все може перемогти, бо від усього цього можна просто стомитися і здатися. Від яскравої романтики переходимо до драми у тій реальності,яку важко змінити?
Ярослава Машарова, Щиро дякую за такий глибокий, проникливий і навіть болючий коментар. Амір справді веде жорстоку внутрішню битву зі своїми демонами, і його ламає цей фізіологічний та ментальний біль.
Ви зачепили дуже правильні й складні питання, над якими роздумує кожен із нас. Історія справді повертає в бік глибокої драми, адже кохання в реальному житті — це не просто яскрава романтика, це шлях через випробування, шок та ламання багатьох внутрішніх бар'єрів. Попереду на героїв чекає ще багато складних моментів...
Нарешті. На Анну надійшло "прозріння". Для цього треба було трохи помучитися від отруєння. Мабуть,її організм, перебуваючи під постійним стесом, дав системний збій. Кажуть, так буває, коли людині треба щось змінити у своїй поведінці, і тоді вона несподівано хворіє. Отже,Анні треба було зупинитися у процесі цькування свого охоронця? Але стає не легше,бо Амір може бути непередбачуваним, і навіть при його сталевій витримці він може втратити контроль. Анна змінює тональність розмови з ним абсолютно інтуїтивно,як музикант який лише "намацує" нову мелодію, але вже невідворотно хоче написати цю композицію. Але не кожен такий твір дається легко. Зате вона впевнена, що Амір для чогось їй бреше. Коли знатиме правду, буде шок чи полегшення?
Ярослава Машарова, Дякую за такий глибокий та навіть естетичний аналіз! Метафора про музиканта, який інтуїтивно намацує нову мелодію — це просто неймовірне влучання в настрій розділу. Ви дуже тонко відчули цей злам і зміну тональності між ними.
На Ваше запитання відповім прямо: коли Анна дізнається правду, це буде справжній, колосальний шок, який переверне все. Цей твір справді дається їм обом нелегко, і попереду на них чекає момент, коли навіть сталева витримка Аміра дасть збій, а емоції штормитимуть обох. Дякую, що так проникливо читаєте й ділитеся думками!
You are so beautiful. Джо Кокер. Чомусь саме на цю композицію лягав мені текст. Жіночого голосу не хотілося. Для мене звучав хрипкий чуттєвий голос чоловіка,що співає про жінку. Воно й не дивно : усі події й емоції ми сприймаємо через Аміра. Які несподівані асоціації дарує нам гарна література,як і музика.
Ярослава Машарова, Яка неймовірна асоціація, дякую! Глибокий і чуттєвий голос Джо Кокера — це просто стовідсоткове влучання в атмосферу та внутрішній світ Аміра. Особливо, його неймовірні ставлення та почуття до Анни, навіть попри її капризність. Мені, як автору, неймовірно приємно, що моя історія викликає у Вас такі красиві й глибокі образи. Музика і література справді творять дива, коли переплітаються разом. Зокрема і я завжди пишу глави під гарну композицію. Дякую, що поділилися цим!)) Це дуже надихає!))
Я не маю на увазі, що цей роман у жанрі дарк. Я про емоційний стан героя,дещо характерний для героїв такої прози. Він же не приховує цього стану, навпаки,виявляє його у своєму східному колориті. Приховує він реальні наслідки полону і подальших психотрвам. Тому й згадалися дарк мотиви.
Анна до останнього захищає власну гідність,але невдало: обазливі слівця не потапляють в ціль,і тому вона трохи жалюгідна. Амір набуває рис героя дарк роману: одержимість жінкою плюс жага беззаперечної влади над нею. Невже хочете в якості експерименту додати " похмурої" атмосфери? Кажуть, що найпростіша формула модної дарк прози - це казка "Красуня і чудовисько" Сюжет усім відомий. Чудовисько є, він відкриється потім. А от красуня зараз теж трохи чудовисько. Чиї з цих двох таємниці похмуріші? Поява брата прискорить їх відкрити або, навпаки, все остаточно заплутає? От Ви майстер інтриги, тримаєте її,залучаючи всі способи,і при цьому нічого зайвого, хіба що бурчання Анни дістає.
Ярослава Машарова, Дякую за такий масштабний аналіз та цікаві роздуми! Проте мушу трішки побути критиком Ваших теорій... Наша історія — це не зовсім дарк-романс, і Амір не стане похмурим аб'юзером. Його одержимість Анною — це не прагнення зламати її, а магнетизм до жінки, яка є його точним відображенням: такою ж впертою, зухвалою та палкою.
Щодо появи брата Аміра, Каріма — він не переверне цей сюжет догори дриґом. Його поява тут — це скоріше такий собі «гачок» на майбутнє, адже наступна книга буде саме про нього та найкращу подругу Анни, Еліну. Вони там теж з'явилися разом зовсім не просто так.... Тож усі головні таємниці та відповіді — попереду в тексті. Дякую, що читаєте!
1992 рік: Вітні Г'юстон та Кевін Кеснер. Цілу вічність тому. І ось нові герої в нашому інтер'єрі. Але колізія зрозуміла і типова для шоу-бізнесу: кумір мільйонів самотня у своїх страхах,беззахисна й вразлива перед недобрим світом,хоча й носить маску крижаної королеви. І він, єдиний,хто це розуміє, тобто приймає чужу деформацію як свою власну. Недаремно я весь час кажу про кінематографічність цієї історії. Якби могла, зняла б фільм про цих двох.
Ярослава Машарова, Вау, дякую за таке порівняння! Ви не повірите, але перед тим, як почати писати цю книгу, я спеціально переглядала цей фільм для натхнення. Мені неймовірно приємно, що Ви відчули цей вайб і так глибоко розгледіли їхні душі під усім цим емоційним штормом. Те, що Ви бачите історію настільки кінематографічною — найкращий комплімент для мене. Обіцяю, далі буде ще цікавіше!
Професійна деформація - небезпечна річ,що призводить до ряду фобій. Зокрема для Аміра - це страх,що до нього будуть ставитися із жалістю. Особливо це про Анну. Але мене скоро згизе нетерплячка: звідки у нього дитина, якщо немає сім'ї. От замість того, щоб аб'юзити Аміра, Анна спитала хоча б ім'я дитини. Це ж так природно для жінки - цікавитися дітьми. Просто зробити цей крок. Знаю,що текст будується відповідно до задуму кожного розділу, коли інтрига розкривається на тлі певних подій і ситуацій, але ця пара вже довго тупцює на місці.
Ярослава Машарова, Ваші слова про професійну деформацію Аміра — це просто в яблучко! Він справді воліє здаватися жорстоким, аніж слабким чи вартим жалю. Але щодо Анни... знаєте, легко бути розважливою зі сторони, але коли горить твоє власне серце, логіка вимикається. Для неї питання дитини зараз — це не зона цікавості, а зона величезного болю та таємниць, які Амір від неї приховав. Проте Ви абсолютно праві: цей вузол час розрубати. Обіцяю, інтрига триматиметься недовго, і Ви нарешті дізнаєтеся, звідки в нашого "лева" дитина. Адже це справді його рідна донька!)
Дякую, що так емоційно переживаєте за героїв!
Амір видав "аванс" на майбутнє. Беззаперечний. Анна не встоїть,бо хто буде знищувати свого близнюка, навіть якщо той нещадно дратує? Десь поряд компроміс, але має бути стрімкий розвиток подій, щоб він стався. Я одеситка і дуже чекаю їхніх гастолей у мене вдома.
Ярослава Машарова, Дякую за коментар! Обожнюю Одесу, тому писати розділи про гастролі у Вашому місті було особливим задоволенням.
До речі, це буде останнє місто цього туру) І хтозна, що там станеться)) Попереду на них чекає справжній емоційний шторм..
Дуже атмосферна історія, яка поступово затягує все глибше.
Герої відчуваються справжніми, і ця напруга між ними просто не відпускає
З великим інтересом читатиму далі!)
Запрошую і до своєї історії, буду рада вашій думці♥️
Мар Тен, Велике спасибі за Ваші слова! Напруга між Анною та Аміром — це те, над чим я зараз особливо ретельно працюю, тому такий фідбек дуже надихає. Попереду на них чекає ще чимало емоційних штормів, та дуже гарячих моментів!))
І звісно, дякую за запрошення, із задоволенням завітаю до Вашої історії, як тільки випаде вільна хвилинка. Успіхів Вам та натхнення!!
На мій скромний читацький погляд, поки що існують дві Анни: та,що в уяві ( вже не дуже здоровій) Аміра, і поп зірка з непростим характером, яка від цього страждає. Її претензії до чоловіка цілком прийнятні, але перебільшені. Між ними була пристрасть, під ними горіло ліжко - і все? Що вони знали один про одного? Все тепер треба надолужувати. Вона яскрава, але непереконлива у своїх реакціях. І чомусь усі бояться її чіпати. А чому? Мабуть, треба щось більше знати про її минуле, щоб це зрозуміти. Це знову роман про чоловіка, тільки зовсім іншого, без надуманих принципів,як у Бітнера,але з надзвичайним життєвим ресурсом у всіх сенсах. Рідкість.
Ярослава Машарова, Дякую, Ви підняли дуже цікаві дискусії! І я дозволю собі розкрити кілька карт. Що Анна, що Амір мають однаковий психотип: вони вперті, зухвалі та емоційні. Проте Амір — військовий, який загартував себе холоднокровністю, а Анна — попдіва, для якої емоції стали бронею. Це їхня головна схожість і відмінність водночас — вони справжнє дзеркало одне одного.
Так, вони зовсім не знають одне одного, бо справді єдине, що пов'язувало їх у минулому — це ліжко. І навіть попри повну відсутність спільної історії, вони все одно відчули той глибокий зв'язок, який зараз складно розгледіти за їхнім конфліктом. Вони знали від самого початку, що це буде щось особливе. Ця іскра спалахнула ще тоді, коли Амір просто запитав у неї: «Так чи ні?». Крім цього, вони феноменально зчитують емоції та поведінку одне одного, і навіть зовні неймовірно схожі... але зараз це лише початок. Тому це і жанр "від ненависті до кохання")))
Для мене це теж новий досвід — писати героїню, яка настільки емоційна, але водночас вміє дати собі раду. Саме таку Анну цікаво створювати, адже замислюєшся: «А чому вона стала такою?». І даю слово, всі відповіді обов'язково будуть у книзі!))
Анна поки що творить дичину, причина якої зрозуміла: вона не відпускає Аміра,не знаючи,що він поранений в усіх сенсах. А от той,хто залишився без зграї,хто мріє про помсту за цю втрату, хто жив війною з усіма її поразками і перемогами, набагато цікавіший. Справді, війна робить своїх працівників самотніми. Про це у Хемінгуєя досить чітко донесено. І саме це головне наразі. Амір справді хоче відчути себе живим попри все,що стоїть на заваді. Анна поки що не подобається, надто імпульсивна, надто емоційна, хоча доведеться їй загальмувати з цим. Не може вона бути настільки зацикленою на своїх образах, щоб не побачити,що саме відбувається з чоловіком,до якого є почуття,хай і негативні.
Ярослава Машарова, Ваш аналіз Аміра — це пряме влучання! Але щодо Анни я б посперечалася і, все ж таки, встану на її захист. Ви бачите "тектонічний розлам" Аміра, бо знаєте його внутрішній монолог. А що бачить Анна за цю коротку зустріч?
Давайте будемо чесними: вони не бачилися пів року, а їхня зустріч триває заледве годину. Як вона може розгледіти "пораненого лева", якщо Амір робить усе, щоб здаватися колишнім зухвалим хижаком? Він не просто мовчить про пережите — він активно провокує її, ховаючись за маскою самовпевненості та шпильками. Для неї зараз Амір — чоловік, який зник, а потім так само неочікувано з'явився з купою таємниць.
Її емоційність — це не "дичина", а природна реакція на людину, яка зробила їй колись боляче і нічого не пояснила. Вона не телепат, вона просто жінка, якій боляче.
Так, вона емоційна, вона імпульсивна, вона часом зухвала до неможливості. Але саме така Анна свого часу підкорила Аміра. Він — чоловік, який звик до покори й масок, і йому не потрібна зручна чи тиха жінка. Йому потрібен цей вогонь, цей характер, який не ламається під його тиском.
Це битва двох рівних характерів, і саме тому за ними так цікаво спостерігати!
Просто розкішні розділи. Окрема подяка за те,що Ви не примушували нас відчути разом з Аміром тортури полону та розпач і муки реабілітації. Це дуже делікатно, легкими хвилями прозвучало у внутрішньому монологу героя. Дуже гарний художній прийом. І дуже переконливо, особливо щодо дочки,яка є єдиним, заради чого треба жити далі. А завдяки спогадам про Анну він не втратив у полоні здоровий глузд і не зламався. Хоча ПТС нікуди не дівся і дасть про себе знати.
Ярослава Машарова, Неймовірно вдячна за цей коментар! Іноді те, що залишається "за кадром", б'є сильніше, ніж прямі описи.
Анна та донька — це дві різні, але однаково сильні причини, чому Амір зміг вистояти. Це його точки опори. Але ви дуже проникливі: ПТС — це підступний ворог, і він обов'язково ще дасть про себе знати, випробовуючи стосунки героїв на міцність...
Не на висоті,бо допустила публічний скандал через підглянуте в телефоні повідомлення. Ну,правда, якщо її родич Ян Бітнер,то її поведінка зрозуміла.А про дочку східний красень міг би й сказати їй, якщо вона була для нього особливою. Хіба ні? Вони не сліпуче юні обоє ,і така сцена на широкому загалі виглядає дивно. Не планували ж потрапити до таблоїдів?
Ярослава Машарова, Дякую за Вашу думку! Звісно, зі сторони публічний скандал виглядає як щось дивне, але в ту хвилину Анна керувалася не логікою, а болем. Уявіть: ви вважаєте себе особливою, а за мить одне повідомлення перетворює вас у власних очах на "таємну коханку", від якої приховують навіть наявність дитини. У такий момент протоколи поведінки та страх перед таблоїдами просто згорають у вогні ображеної гідності.
Ви самі дали найкращу відповідь: Амір мав би сказати. Саме те, що він цього не зробив, і стало тим самим детонатором. Так, вони не підлітки, проте саме тому брехня (чи недомовка) у такому віці сприймається значно болючіше.
Втім подивимось на це з іншого боку: якби Анна проковтнула цей момент і тихо пішла, вона б зрадила саму себе. Її "невисота" в очах суспільства — це її абсолютна чесність перед собою. Амір збудував навколо неї стіну з таємниць, а вона давала шанс йому все сказати.. Можливо, це виглядає дивно та досить ризикуюче для її зіркового життя, проте для неї це був єдиний спосіб не задихнутися від того болю. І хто зна? Можливо, Амір навмисно все так зробив))
Відставка? Лев без свого прайду? Ще й полон? Але перше, мабуть, гірше?
Отже, лева поранено. Невже єдиний,хто вижив? Тепер ПТС? Відставк
Це ж треба, щоб химерний візерунок арабської поезії так несподівано поступився місцем драмі,та ще й з букетом в обличчя ?. Анна не на висоті. Вона не має уявлення про ментальність таких "синів пустелі". От вони швидко змінюють оксамит слів на владний тон і відповідне рішення. Все на контрастах. Тепер до кінця зими? До речі,я чомусь думала, що він удівець.
Ярослава Машарова, Цікаві спостереження! Проте я б не поспішала казати, що Анна "не на висоті". Уявіть її стан: вона бачить повідомлення, яке ставить під сумнів усе, що було між нею та Аміром.. Вона відчула себе лише "таємною коханкою", а для Анни це неприпустимо. Її гнів і той самий букет — це спосіб захистити свою гідність. А от чи справді вона була лише коханкою, чи Амір приховує щось інше — скоро дізнаємося...
А щодо акторів,то бачу лише турецьких - Бариша Ардуча та Демет Оздемір. Вона ще й гарно співає й танцює. Серед наших важко знайти такої фактури. Особливо Аміра.
Ярослава Машарова, Вау, це просто ідеальний та цікавий підбір акторів! Амір вимагає саме такої "гарячої" та владної східної фактури, як у Бариша, серед наших акторів такий вайб дійсно знайти важко. А Демет чудово підходить на роль Анни.
Дякую, що поділилися!) Обожнюю, коли читачі так "оживляють" героїв. Тепер, коли писатиму нові глави, ця картинка точно стоятиме перед очима!))*
Як же усіх штормить від цього маскараду. Насправді він для цього й призначений, щоб відпустити почуття, втілити потаємне, трохи гріховне під масками. Попередній парі він добре допоміг повернутися один до одного. Що він принесе Анні. Тевнонічний розлам - то не про шалену ніч,то про її подальше буття з великою вірогідністю залежності від чоловіка.
Ярослава Машарова, Дякую за Ваші коментарі!)
Власне, так. Цей маскарад став каталізатором для всіх!! І щодо Анни, то Ви маєте рацію на всі 100%. Попереду не просто наслідки цієї ночі, а й глобальна перебудова всього життя. Поки що між ними лише гостра залежність від хімії та бажання, а до любові там ще далеко. Але поділюся з Вами маленьким секретом... Аміра ду-уже вразить Анна. Настільки сильно, що зрештою саме для нього вона стане тим тектонічним розламом і точкою неповернення!
Гарна обкладинка і цікавий сюжет❤️
Олівія Мунлайт, Дякую Вам гарно!)
Справжня арабська казка. Цікаво, що вони їдять? У таких епізодах цікаві всі деталі, як у кіно . Навіть акторів почала підбирати. Ну поки що казка, бо вона не триватиме вічно.
Ярослава Машарова, Дякую за такий атмосферний відгук! Те, що Ви підбираєте акторів — це для мене найвищий комплімент, адже означає, що історія справді оживає як кіно. Дуже цікаво, кого уявляєте в головних ролях?)
Східний колорит дійсно вимагає уваги до деталей, тож обіцяю, що смачні гастрономічні описи ще будуть. А щодо казки... Ви дуже проникливі. Життя обов'язково внесе свої корективи вже дуже скоро...!
Справ
Вітаю з новинкою! Нехай книга злетить у топи, збере море вподобайок і коментарів!
Стейсі Мур, Дуже дякую Вам!) Навзаєм!))
Як добре,що у пролозі зберігся післясмак попереднього твору. Отже, у нас новий чоловік,але набагато зріліший,та ще й зі східним прибабахом: владний, самовпевнений,впертий,але при цьому відмінно зваблює і відчуває жінок на клітинному рівні. Абсолютно інший психотип ніж Ян Бітнер. Дуже небезпечний для дівчат,бо напевно не знав багато відмов.
Ярослава Машарова, Дякую! Мені дуже приємно, що Ви відчули цю різницю в психотипах. Амір справді звик домінувати, але Анна теж далеко не проста дівчина. Їхнє зіткнення буде яскравим, адже коли зустрічаються такі сильні характери, іскри летять у всі боки. Обіцяю, вони знайдуть спосіб порозумітися, хоч це буде й нелегко!))
Вітаю з гарячою новинкою!
Вікторія Мельничук, Дякую гарно!)
Мої вітання! Нехай книга пишеться легко, з натхненням і приносить справжнє задоволення)
Viktoria, Щиро дякую Вам!)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати