274
“Записки біженця”
Анотація до книги "Не хочу, щоб за мене помирали "
Після початку повномасштабного вторгнення всі виїжджали для того, щоб врятувати дітей від війни. Чому ж тікала я, бездітна? Тут відповідь.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже реальна та зворушлива історія. Але кожна людина сама вирішує свою долю. І волонтери гинуть не лише за вас, а за заради порятунку тих, хто в біді, і не може самостійно врятуватися. Вони діють відповідно до свого людського морального обов'язку перед своєю совістю.
Леонiд Василенко, Дякую)
А я не можу вмовити дружину з сином виїхати... На початку 22го виїздили до Польщі, та за кілька тижнів повернулися і більше ні в яку без мене не хочуть :(
Юлій Череп, Я її розумію) Але все ж вмовляйте заради дитини
Дякую за історію. Для багатьох вона близька. Тим хто виїхав не затягуючи із рішенням, можна сказати, що пощастило.
Єдине, чого я не зрозуміла - це фрази про «я пережила голод». То був сарказм, «чорний гумор»? Героїні 31р. Коли вона поголодувати встигла?
Олена Ранцева, дякую за пояснення, тепер зрозуміло. Нас таке оминуло.
Нікуди не тікала. Замість цього сказала чоловіку, що якщо він ще раз щось таке запропонує — відразу розлучення. Пообіцяли бути в горі і радості разом? От і все, терпи. Не буду я свого чоловіка залишати тут самого з усім розбиратися
Олена Ранцева, ❤️
Гарно вийшло! Цей проєкт допоможе нам дізнатися один про одного чимало цікавого. Нашi сповiдi - це свого роду знайомство з автором.
Тетяна Олiйник, Я теж теж так думаю)
дуже гарноо! вітаю вас!)
Лія Серебро, Дякую)
Вітаю вас з новинкою!
Kalli de Narro, Дякую)
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати