Звичайна прогулянка квітучим лугом перетворилася на випробування для відважного серця. Коли дівчинка разом із мамою та маленькою сестричкою знайшли у високій траві величезного вовка, що потрапив у залізну пастку браконьєрів, страх сковував подих. Сестричка злякалася, але головна героїня відчула лише пекучий жаль. Поруч із пораненим велетнем ховалося маленьке біле вовченя, схоже на клаптик місячного світла.
Прошепотівши: "Не бійся, я нічого тобі не зроблю поганого", дівчинка ризикнула всім і розтиснула важкий капкан. Тоді вона дала їм імена: грізному батьку — Сірко, а білому малюку — Мун. Вовче сімейство зникло в лісовій гущавині, лишивши по собі лише тихий погляд вдячності.
Минули роки. Дівчинка подорожчала, а та історія на лузі стала майже легендою.