Минуло кілька місяців відтоді, як мотузка над струмком обірвалась, а разом з нею — і світ, який Джесс Ааронс будував разом із найкращою подругою. Террабітія, їхнє уявне королівство в лісі, стоїть покинута. Джесс не може ні заплакати, ні забути, ні жити далі так, як раніше.
Та одного дня він знову йде до струмка — і чує голос, якого не чув вже багато часу. Голос, що звучить точнісінько як Леслі.
Що це — гра уяви, яка допомагає пережити втрату? Чи Террабітія й справді здатна повернути тих, кого ми не готові відпустити?