Монстри, якими ми боїмося стати

Вона завжди вірила, що знає себе.
Правильні рішення, контроль емоцій і внутрішня рівновага. Але одного разу всередині з’являється щось непомітне — не голос і не образ, а реакція, яку вона пояснює, виправдовує і відсуває від себе.
Спочатку це здається дрібницею. І поки вона намагається залишатись “нормальною”, всередині поступово формується окрема реальність, де хтось мислить за неї швидше, жорсткіше, сміливіше… і небезпечніше.
Але найстрашніше відкриття приходить не тоді, коли вона бачить “монстра”. А тоді, коли розуміє: він ніколи не був окремим.
Це історія про самообман, витіснення і тонку межу між “я” і тим, що ми відмовляємось у собі прийняти. Про те, що внутрішня тінь не народжується. Вона виростає з кожного “це не я”.