Крило янгола. Душевні шрами

Легкий травневий вітерець послаблював спеку, було гарно і сонячно. На клумбах цвіли троянди та інші квіти. Маркіян та Аврора прогулювалися по парку, тримаючись за руки і обговорювали спільні плани на літо:
- Марко, що ти думаєш про це? Марко! Ти мене чуєш? - Аврора помітила, що Марко чимось стурбований. Різко зупинилася та забрала свою руку з його долоні.
- Поговоримо про це пізніше... - Маркіян завмер на хвилину, спинивши погляд на пішохідному переході, який знаходився від них за 5 м.
Він помітив у натовпі знайоме обличчя, яке закарбувалося в його пам'яті на все життя.
Це була вона - та сама жінка, яка зникла без пояснень 7 р. тому. Жінка, яку він кохав більше за життя, яка розбила йому серце і зламала його віру! Його Марго, яку тепер він ненавидів більш за все! Його тату різко запекло...