1. Аврора

Все це їй так остогидло. Аврора не знала, як позбутися параної, що Сашко знову стежить за її особистим життям після розлучення. Він хотів все знати і контролювати. Проте, в них обох давно вже було своє особисте життя, яке не стосувалося інших. Вона втомилася з ним воювати, адже такі стосунки в них тривали останні 5 років їхнього шлюбу. Тепер нарешті все скінчиться...

Того вечора, вона зібрала речі і сина, та просто вийшла в ніч прямуючи в нікуди. Їй не було куди повертатися. У неї не було підтримки родичів, у неї не було власного дому, чи хоча б нормальної роботи. Вона навіть не закінчила університет.

Аврора все життя мріяла жити у великому місті, працювати на улюбленій роботі, купити собі житло і авто, аж потім створити сім'ю та завести дітей. Та життя непередбачувана штука, не знаєш, в котрий момент поставить тобі підніжку.

Після болісного розставання з Яном, вона зустріла Сашка. Спочатку вони дружили. А потім, якось все саме собою переросло у справжнє кохання, як думала тоді Аврора. Але, коли вона була на останньому курсі і мрії, здавалося, от-от здійсняться, вона завагітніла. Потрібно було прийняти важливе рішення. Або успішна кар'єра, про яку вона так довго мріяла або дитина? Їй саме запропонували роботу в фірмі, в якій вона стажувалася, але вона обрала другий варіант і з мріями про успішну кар'єру потрібно було попрощатися. Справжня реальність виявилася надто суворою.

Батьки Сашка були проти їх одруження, але обов'язок і відповідальність Сашка, змусили його одружитися з нею. Бо так би вчинив справжній чоловік. Це нормально, брати відповідальність за свої вчинки. Вони розписались і Аврора переїхала в будинок Сашка, де її життя перетворилося на справжнє пекло. Його батьки вічно вказували їй на її місце, дорікали Аврорі її сім'єю. Адже, її бідна сім'я аж ніяк не вписувалася в плани аристократів, якими вони себе вважали.

Сім'я Сашка була досить відомою у вищих колах. Її коханий був із династії медиків, яка налічувала кілька поколінь. А батьки власниками кількох десятків клінік. Його батько - був досить успішним стоматологом, а мати - пластичним хірургом.

Вона терпіла таке відношення 4 роки, бо хотіла кращого майбутнього для свого сина, але врешті її терпець увірвався. Вона пішла... І що вона робитиме сама з дитиною? Як бути далі? Куди йти? Добре, що хоч її єдина подруга була поряд. І не зважаючи на наявність своїх проблем, чоловіка, малої дитини і собаки - запропонувала пожити в неї. Її двох-кімнатна квартира, виявилася надто тісною для такої кількості мешканців, але у Аврори не було іншого вибору. Тому вона прийняла запрошення подруги, пожити до того часу, поки не знайде якесь житло для себе і сина. Але, з її фінансами вибір був не великим.

Згодом, Аврора знайшла оголошення про оренду кімнати в сімейному гуртожитку і одразу ж домовилася про зустріч з власницею. Після огляду, вона прийняла рішення її орендувати. Це був не найкращий варіант, але він хоча б був їй по кишені. Спочатку довелося зробити легкий косметичний ремонт, щоб там можна було жити і це влитіло Аврорі в копієчку. Але, вона не хотіла ускладнювати життя подрузі і надмірно зловживати її добротою. Через два тижні, вони відсвяткували новосілля. І хоча кімната була тісною, а кухня і душ спільними, та Аврора почувалася там затишно. Адже тепер, їй нікому не потрібно було звітувати про все.

І здавалося б, все було прекрасно, і знову почало налагоджуватися... Але, на цьому її випробування не закінчилися. В березні того року, світ облетіла страшна звістка - почалася епідемія Коронавірусу, а світ накрив страх і паніка, майже все закрили на карантин. Аврора й так ледве зводила кінці з кінцями, а тут щей через карантин, вона залишилася без роботи і грошей. Лишалися тільки мізерні аліменти, які їй платив Сашко. Він не відмовився від сина, але поки брав його до себе - лише на вихідні, а розлучатися категорично відмовлявся. Схоже, його влаштовували такі стосунки, він живе з батьками, а Аврора з сином - окремо. Аврора ще досі кохала його, тома чекала поки він одумається і прийме якесь рішення, наприклад - погодиться жити окремо від батьків з нею і сином. Але, час йшов, а ситуація не змінювалася. Вона чекала рік, а її проблеми лише збільшувалися. Через втрату роботи і за 6 місяців карантину, поки нарешті його не послабили, Аврора загрузла "по вуха" в боргах і треба було якось вирішувати це питання. Сашко брав малого тепер на тиждень. А наступний тиждень - Артемко був у матері. Йому дуже не вистачало батька поруч і вона прекрасно розуміла сина, адже сама виросла без батька.

В один прекрасний вечір, вона запросила Сашка на каву, щоб поговорити. Час було щось змінювати:

- Саш, я хочу розлучитися! - вона промовила це так спонтанно. Після ковтка кави, Сашко аж пирснув від несподіванки.

- Сонце, може ти перестанеш викаблучуватися і повернешся додому? - посміхнувся Сашко, подумавши, що вона жартує.

- Щоо? Додому? А він у нас є? - вона глянула на сплячого сина. - Це будинок твоїх батьків! Вони ненавидять мене! - вона сердито на нього глянула.

- Не перебільшуй, люба! Я знаю, що в тебе проблеми з грошима! Повертайся додому і я їх вирішу! - він відставив чашку з кавою і підсунув свій стілець ближче до Аврори.

- Як ти можеш мені таке пропонувати? Думаєш, мені потрібні твої кляті гроші? Я просто хочу розлучення! - вона відсунулася від нього далі. На що він миттєво відреагував і схопив її за руку:

- Але ж ти знаєш, що я кохаю тебе, мала! - він притягнув її до себе.

- То чому ти не можеш зробити так, щоб ми жили окремо від твоїх батьків? Чи ти боїшся, що не впораєшся без них і прислуги?! - вона різко вирвала своє зап'ястя з його руки.

- А для чого? Мене все влаштовує! До того ж, це сімейний маєток, який я успадкую в майбутньому! - його тон звучав надто самовпевнено.

- А якже твій старший брат і його сім'я?! Якщо ти справді мене кохаєш, то залишся зі мною і сином! - вона наполягала на своєму.

- Він тут до чого? У мого брата є свій дім! Ти певно збожеволіла? Я не житиму в цій дірі! До того ж, батьки хочуть, щоб ми жили з ними! - він встав з стільця і нахилився над Авророю. - Ти моя і нікуди не дінешся! Якщо ти не повернешся додому, я перетворю твоє життя на пекло! Ти ж знаєш мене, я не кидаю подібних слів на вітер! І тим більше, не ділюся своєю власністю з іншими! - він притис її до себе.