Книга поля. Поле що памятає

Повернення додому стає кошмаром. Петро приїжджає у рідне село Покотилиха, але колись знайоме поле тепер живе власним життям: воно шепоче, спостерігає і пам’ятає. Маленькі, чорногляді колобки, древній Носій, зниклі сусіди — все переплітається у моторошному танці темряви. Кожен крок може стати останнім, і межа між реальністю та жахом стирається. Село прокидається у кошмарі, а Петро поступово розуміє: він — лише нове зерно у полях, що ростуть за межами людського розуму.