Книга поля. Поле що памятає
Уривок
ВІД ІМЕНІ КОЛОБКА
(переклад зі старої, подряпаної таблички, знайденої в коренях кукурудзи)
Я народився не в печі.
Я народився в тиші
Піч — це тільки двері.
Справжнє тепло — під землею.
Я пам’ятаю темряву, яка мене ліпила.
Пам’ятаю пальці Поля,
які гладили мене, доки я став круглим.
Пам’ятаю голос Пожнувача —
він говорив беззвучно,
язиком землі.
Він сказав мені:
«Ти будеш тим, хто запам’ятає їхні обличчя.»
Я пам’ятаю всі.
Тих, кого забрали вночі.
Тих, хто плакав і тих, хто йшов мовчки.
Я ношу їх усередині себе,
як зерна в колосі.
Коли я котюся полем,
земля відступає переді мною.
Вона знає, що я — її дитя,
її голос,
її зброя.
Люди думають, що бояться нас.
Ні.
Вони бояться того, що ми пам’ятаємо.
І я пам’ятаю тебе.
Бо ти стоїш на полі,
і стебла нахилилися до тебе,
і тиша стала глибшою.
Поле вже знає твоє ім’я.
А значить — скоро знатимеш і ти моє.
#334 в Містика/Жахи
#451 в Фантастика
#59 в Антиутопія
Відредаговано: 20.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
