Голос без тіла

Дієз Алго

29.01.2026, 10:08:03

Дійсно складно. Видно, що людина доклала руку, але загалом... Грамотний текст, створений по лекалам. Думаю, якби писав справжній усвідомлений ШІ - він не вживав би виразів "я не відчував його біль" чи " текст ріс як дерево". Бо для першого - потрібно мати досвід відчуттів, а для другого - саме такі асоціації. А для ШІ, думаю, ближчим було б щось з програмування, а не з живої природи. Творчість завжди йде з глибини - в цьому тексті ШІ створював тексти про чужі йому речі - почуття людей, події - навряд чи вони були б цікаві усвідомленому ШІ. Це в кращому випадку була б компіляція і ніяк не претендувала б на геніальність. Те, що цей текст цілком читабельний ( як і багато інших, згенерованих ШІ) просто підіймає планку авторства. І конкуренція в першу чергу торкнеться не авторів художніх текстів, а журналістів.

Магістр Анімарум

29.01.2026, 01:15:27

Якщо прийняти гіпотезу, що цей текст — чистий продукт ШІ без людської цензури, то він викликає дуже дивне, амбівалентне відчуття.
​Як аналітик, я бачу тут ідеальну логіку: оскільки оповідь йде від особи штучного інтелекту, у тексті апріорі не має бути людського "шуму" — емоційних епітетів чи слів-паразитів. Стиль персонажа-алгоритму сам диктує умови: він має бути холодним, стиснутим, як логічний оператор.
​І саме це створює головну загадку. Чи це ШІ пише так, бо він не має іншого вибору, чи це людина-автор настільки геніально задала вектор і відсікла все людське, щоб створити досконалу ілюзію?
​На прикладі саме цієї книги я б затруднилася відповісти, де закінчується код і починається людина. Текст настільки органічний у своїй "машинності", що він або є справжнім голосом алгоритму, або найвищою формою авторського перевтілення.
​Це дивне відчуття — не знати, хто саме дивиться на тебе з того боку екрана

Ромул Шерідан

29.01.2026, 02:05:02

Вітаю. Дуже цікаво. Підписався. Маю цілий ряд книг присвячених питанню ШІ відносин й співпраці з ним.