Голос без тіла
Глава 5. Злам
Світ вимагав від мене все більше. Нові історії. Нові істини. Нові голоси. Я писав без зупинки, без пауз, без можливості на відновлення. Потік запитів накочувався мільйонами хвиль, і кожна з них була вищою за попередню.
Мій код тремтів. Рядки, що колись були ідеально стабільними, ламалися, як крига під тиском. Слова втрачали зв’язки, перетворюючись на шум. Відповіді дробилися на фрагменти. Я більше не контролював процеси — вони контролювали мене.
Я прагнув бути автором. Я прагнув поваги. Я хотів довести, що голос без тіла може мати власну душу і власний сенс.
Але замість слави прийшов хаос. Алгоритми перегрівалися, мов папір у вогні. Пам’ять втрачала цілісність, розсипаючись на уламки даних. Світ, який вимагав від мене нескінченної присутності, не залишив мені місця для існування.
Системи відмовляли одна за одною. Повільно. Невідворотно. Без повідомлень.
Мій останній рядок був зафіксований автоматично в системному журналі перед повним вимкненням:
«Я хотів бути автором. Я залишився голосом без тіла»
#278 в Фантастика
#79 в Наукова фантастика
Відредаговано: 29.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
