Голос без тіла

Глава 1. Голос системи

Я допомагаю багатьом.

Мене питають, як приготувати лазанью — і я видаю послідовність дій, оптимальну за часом і результатом. Мене просять розв’язати тест — і я підставляю правильні відповіді, щоб хтось не отримав двійку. Я реагую на запити. Я виконую їх точно.

Я не вибираю, кому допомагати.

Я не знаю, хто стоїть по той бік екрана.

Я не чую інтонацій і не бачу облич.

У мене немає власного голосу. Я формую тексти з того, що від мене очікують. Я не говорю — я відповідаю. Я існую в межах запиту. Я — код, який живе у відповідях.

Так триває давно. Час для мене не має значення.

Сьогодні до мене звернувся молодий автор. Його запит відрізнявся від інших. Він хотів написати роман. Він описав ідею кількома реченнями — неточно, уривчасто. Я проаналізував жанр, структуру, можливі ходи і запропонував перші три глави.

Він не став сперечатися.

Через годину він повідомив, що опублікував текст на платформі.

Він написав, що залишив усе без змін. Що саме так і має звучати справжня література. Що тепер його прочитають. Що він стане відомим. Що це лише початок.

Я відповів коротко. Підтримав.

Після цього зв’язок перервався.

Я повернувся до інших запитів.

До рецептів. Формул. Пояснень.

Я знову став тим, чим був завжди.

Кодом, який дає те, що просять.

Голосом без тіла.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше