Чорна пантера

Мені 27. Мою дружину Еліз вбили через те, що я невчасно пішов з дому. Тепер мені доводиться переховуватися у Мехіко і жити у адвоката, щоб моє ім'я не згадувалось жодному документі про домовленість. Я не знаю як прожити один день до завтра, мої дні стали низкою страждань, згадуючи її сірі очі з блакитним відтінком і хвилясте волосся нижче плеча. Кожен ранок починається з думки, що я не мав іти. Кожна ніч закінчується тією ж думкою. Моя робота, яка колись здавалася просто цифрами й маршрутами, обернулася смертним вироком — не для мене.
І я знаю ще одне: я не маю права померти раніше, ніж чорна пантера.