Благаю, поверни мене в минуле.

Адріана була приречена з самого початку. Ще у шестирічному віці кронпринц, майбутній король, звернув на неї увагу і відтоді дівчина попрощалася зі своїм дитинством. (Дитяча обіцянка виявилася важким тягарем, який повис на шиї юної сирітки.) Королева, ха. Тільки на вустах це слово звучить просто. Але за ним криються роки підготовки, роки гірких сліз та жорстких обмежень, роки, яких не повернути. Роки, яких вона не просила. І все заради чого? Аби врешті решт, великий король дарував нещасній статус.. фаворитки.

«- Це прояв моєї милості. Радій, що взагалі можеш бути поруч. Аби не наше спільне минуле, я б і не звернув увагу на таку сіру мишу як ти. І не треба так на мене дивитись. Жалюгідно».

«-Справді, - думала Адріана в останні хвилини свого життя. Це було жалюгідно. Але, на щастя, все ще