Частина п'ята.

Цей день просто мав належати бездоганній леді Хлої. Її ніжна натура закохувала у себе, а природність вчинків тішила душу присутніх на чаюванні. Виникало відчуття, ніби дівчина не лицемірить, не демонструє банальні правила етикету, а справді цікавиться кожним своїм гостем. Як він чи вона добрались до маєтку, чи вистачає їм  солодкого на столі, чи не занадто припікає сонце, і все таке інше. Навіть коли основна частина з чаєм була завершена, і юним спадкоємцям запропонували ряд настільних ігор, розважальну частину зі слуханням музики та екскурсію по розкішному саду з рідкісними видами рослин – леді Хлоя примудрялася подарувати свою увагу усім і кожному. Від її турботи неможливо було сховатися. Принаймні, на це сподівалась вона сама.

- Дивно, невже леді Адріана поїхала та навіть не попрощалася з нами? – краєм вуха юна Гамільтон почула, як хтось з дівчат між собою почали цікавитися куди зникла наречена принца.

- І справді. Як тільки вона допила свій чай я її вже не бачила, хоча ми й сиділи поруч… Це так на неї не схоже.

- Давайте не поспішати з висновками. Леді Адріані не можна нехтувати такими зустрічами. Мабуть, вона десь в саду.

- Не здивуюсь, якщо вона загубилася. Донька барона не кожного дня може побачити сад, який розміром більше за її будинок.

Поки пліткарки сміялись, леді Хлоя поглянула у бік саду і, не вагаючись ані хвилини, пішла у самісіньку гущу.

Звичайно, загубитися на території маєтку було неможливо. Гранітна доріжка  вела за собою, і в неї було не так багато розвилок. Проте, гарна господиня всеодно мала упевнитись у цьому сама і дізнатися куди ж зникла донька з родини Картер.

Леді Хлої знадобилося якихось п’ять хвилин, аби на одному з поворотів, прикритому деревами, побачити чоловічу спину.  В цей момент юна Гамільтон подумала лише про те, що могла загубити ще одного гостя і це неприпустима помилка з її боку, але як тільки Вітмен випрямився і озирнувся на звук кроків, Хлоя зрозуміла, що ситуація набагато дивніша. Вона нікого не губила. Двоє молодих людей забажали усамітнитись.

І забажали усамітнитись неабихто, а майбутня дружина кронпринца і той самий загадковий син герцога, на якого зовсім не діяли чари спадкоємиці роду Гамільтон. Леді Хлоя не могла почути від нього повноцінного речення за цілий день, не кажучи вже про діалог. А тут таке відкриття.

Допоки дівчина стояла на місці, боячись поворухнутися, і не могла зреагувати на виниклу ситуацію, Адріана швидко заховалася за спину Артура, розуміючи що часу для роздумів в неї не лишалося і потрібно було відігравати свою роль зараз же. Врешті решт, вона з самого початку знала як буде ризикувати і навіть умови сина герцога не змусили її відступити від обраного шляху.

- Обіцяю.

Прошепотівши так, аби тільки Вітмен почув її відповідь, юна дівчина з родини Картер поклала свої пальці на його руку трохи вище ліктя і ніяково визирнула, зустрічаючись поглядом з Хлоєю:

- Леді Хлоя.. ох, як же ніяково. Пробачте нас.

Артур у свою чергу для правдоподібності поклав свою руку поверх руки Адріани і підтримав її слова:

- Ми, мабуть, поставили Вас у незручне становище. Якщо Ви розповісте про те що побачили іншим… це буде справедливо.

- Так, ми не будемо сперечатися з Вами і робити ситуацію ще біль неприємною.

Тепер юна Гамільтон зрозуміла що їй не здалось. Допоки ці двоє не почали говорити, дівчина щиро вірила в те, що неправильно все зрозуміла. Вона ж, по факту, бачила лише як Артур нагинався до Адріани, проте ні поцілунку, ні інших ознак їхнього роману не було. Але тепер все стало на свої місця. Таємний роман.

- Я… - Хлоя озирнулася назад і, запевнившись, що нікого тут більше нема, похитала головою. – Не бійтесь, я нікому не розкажу.

В цей момент Вітмен і Картер переглянулись між собою. Хтось би міг подумати, що леді Хлоя свята, але явно не вони. Через цю світловолосу красуню їх театральне дійство не мало ніякого сенсу, а план з самого початку звернув у інший бік. Сама ж Хлоя ніби намагалася позбутися проблем, які виникнуть після її відкриття. І це зрозуміло. Хто ж захоче після свого офіційного повернення з головою поринати у центр подій, де головною героїнею стане інша?

- Але ж! – Адріана почала говорити до того як змогла сформулювати свій протест, проте леді з родини Гамільтон продовжувала відстоювати своє і м’яко її перебила.

- Знаєте, коли я жила за кордоном, всі молоді люди навколо дуже любили обговорювати сердечні справи. Жителі імперії взагалі простіше відносяться до шлюбу. Якщо у нас його прийнято укладати майже змалечку, або просто не заводити стосунків до шлюбу, то там навпаки вважається, що краще отримати досвід. Вас же пообіцяли принцу майже з дитинства, леді Адріано, це так несправедливо! А як же молоде серце? Воно благає про романтику і пригоди! Як жінка, я Вас розумію, і гадаю, що до шлюбу Ви маєте право на… досвід.