Частина друга.

Коли статус фаворитки було привселюдно оголошено у банкетній залі, Адріана відчула ніби все її життя виявилося жорстким жартом. Намагаючись уникнути чужих лицемірних привітань, реакції свого дядька, та сліз, що так і наверталися на очі, дівчина швидко та цілком таємно зникла за дверима, що вели на веранду.

Прохолодний осінній вітер відлякував усіх бажаючих помилуватися сутінками, тому тут було порожньо. І вже цього було достатньо, аби змучена Адріана видавила з себе першу посмішку за вечір. Нажаль, вона виявилась скривленою і вимученою.

«Брехун».

«Який же ти брехун!».

Мало того що Томас відмовився від своїх слів. Мало того що він назвав королевою іншу. Але ж цей статус! Фаворитка. Жінка, що має право виносити спадкоємця, але не має права бути дружиною. Жінка, що може ділити ложе з чоловіком, але не може виконувати ніяких політичних, чи то соціальних функцій, не кажучи про відсутність прав у палаці. Цей статус королі зазвичай дарують після офіційного шлюбу. Через деякий час. Коли холонуть до своїх супутниць, чи ті, наприклад, не можуть виносити дитину. Але ж оголосити і майбутню королеву і фаворитку в один день! Що коїться в його голові? Якщо це було через дитячу обіцянку, то вже грець з нею. Краще б просто зробив вигляд що не пам’ятає. Ніхто б не наважився сперечатися з майбутнім королем. Тим паче, що його шлюб і коронація відбудуться в один день, вже зовсім скоро.

Лють, образа, паніка – Адріана не могла точно визначитися з тим, що домінує в її душі. Всі ці емоції боролися за свою першість і від цього ставало тільки гірше. Через хаос, дівчина навіть не помітила, як хтось так само вийшов на веранду і ніжно поклав їй плащ на плечі.

- Люба… - голос тітки Олівії звучав засмучено, проте вона явно намагалася не подавати виду. – Ох, моя дівчинко. На тобі зовсім лиця нема. Знаєш, статус фаворитки має свої переваги…

Прийомна мати явно намагалася підібрати слова підтримки, проте вчасно зупинилася. Замість відповіді, по обличчю дівчини пробігла одинока прозора сльоза. А після кількох хвилин цілковитої тиші, Адріана нарешті заговорила:

- Навіщо він це зробив?

- Якби ж то я знала, – тітка зітхнула і подивилась у далечінь. – Або ж він кохає тебе і попри більш вигідний шлюб вирішив лишити тебе поруч, або ж…

- Що? – дівчина повернулась до тітки і явно чекала інший варіант, сумніваючись у можливості першого. - Що ще могло стати причиною?

Леді Олівія знову зітхнула. Слова давались їй тяжко.

- Як ти знаєш, твій дядько з самого початку намагався привернути увагу королівської родини до ваших стосунків з Томасом. Він систематично відвідував аудієнції з королем, він розповсюджував плітки проміж знаті та простого люду. Що він тільки не робив. І, на жаль, можливо саме це й стало причиною твого нового статусу. Король, королева, принц – вони будуть ризикувати своїм іменем, якщо після всіх цих років зроблять вигляд, що тебе не існує. Вони теж заручники ситуації.

Несправедливо.

Чужі руки взяли червону нитку долі Адріани і почали закручувати її в незрозумілі вузли. Та навіть гірше. Вони різали цю нитку, розривали, палили. І після цього хіба королівська родина є заручниками ситуації? Їх життя не зміниться в жодному випадку: буде у кронпринца фаворитка, чи не буде – це просто додаток.

- Я ніяк не можу відмовитись?

Дівчина запитала про всяк випадок, хоча сама прекрасно розуміла, що шляху назад нема. Відмовити королівській родині – все одно що відмовитися від статусу аристократа, все одно що стати порожнім місцем. І, можливо б, Адріана пішла на це, але ганьбити подружжя Картерів, зокрема свою тітку, їй не хотілось.

- Люба.. – леді Олівія дивилась на свою племінницю і відчувала ніби її власне серце зараз розіб’ється.  - Я не можу нічого змінити, проте, знаю що така можливість буде у тебе.

Переконавшись, що вони самі, тітка взяла Адріану за руку, і вклала у її долоню своє аметистове кільце. Скільки себе дівчина пам’ятала, воно завжди знаходилось на вказівному пальці приємної матері. То чому ж вона тепер вирішила його подарувати, ще й супроводжуючи подарунок такими загадковими словами?

- Буде? В якому сенсі? Якщо Ви знаєте що я можу зробити аби перестати бути фавориткою – тільки скажіть. Благаю.

Леді Олівія відповіла, але пошепки, ніби намагалась приховати страшну таємницю від чужих вух.

- Прошу, послухай уважно. І, заради всього святого, не думай що твоя тітка з’їхала з глузду. Я розумію, що мої слова будуть здаватись тобі дивними, але.. це твій єдиний вихід. Та навіть він буде складним. Річ у тому, що ця каблучка магічна. Вона передавалась з покоління в покоління, як дар, і як прокляття. Навіть якщо хтось намагався позбутися її – каблучка все одно поверталася до наступної жінки з нашої родини. Ти, до речі, можеш не користуватися її силами, проте мусиш передати її своїй дочці. Цей процес не зупинити.