Частина третя.

Зранку родина Картерів, як завжди, проводила свій час у закладі її високості королеви Роуз «Біла троянда». І хоча королева була власницею лише на папері і більшу частину часу закладом займалися зовсім інші люди - популярність та вишуканість цього місця все одно приваблювала аристократів. Більше того, аби потрапити до «Білої троянди»,  треба було завчасно забронювати місце, а черги інколи сягали тієї цифри, коли бажаючим відвідати кафе пропонували почекати щонайменше тиждень.

Барон Картер ніколи не втрачав можливості позловтішатися над цими нещасними, адже його родині королева Роуз дарувала особливе місце на знак дружби і майбутнього злиття між родинами. Але, насправді, жінку більше цікавило положення Адріани у суспільстві. Очевидно, що Картери, як баронська родина, не могли тягатися по статусу з графами чи герцогами, проте через можливість виділитися хоча б у чомусь – їх не могли б недооцінювати і зверхньо дивитися на кохану дівчину принца Томаса

- Бачили б ви обличчя старого Персі, коли йому сказали, що треба буде почекати! Цей дурень гадав, що він зможе так просто залишити по собі особливе відношення після такого ганебного розлучення, - барон Джефрі ледве стримував гучність свого голосу, пліткуючи зі своєю родиною про одного з товаришів. Його неприємна натура проявляла себе навіть зранку, коли кава ще була недопита.  -  А потім він зустрівся зі мною наодинці і благав аби я дозволив йому поснідати разом з нами. Тільки уявіть!

- І про що він тільки думав? – леді Олівія відповідала спокійно. Її очі навіть не піднімалися на чоловіка, а кожен жест з яким вона підносила чашку з чаєм до обличчя здавався ідеальним. Ось що значить справжня аристократка. – Герцогиня хоча й не часто, проте снідає тут. Якби вона побачила, що ми допомагаємо її невірному колишньому чоловіку.. страшно навіть подумати, які б були наслідки.

- Якщо ти подумала, що я боюся її гніву – ти помиляєшся, моя люба. Так, я не хочу, аби про нас говорили за спиною, проте герцогиня. Ха. Навіть вона не зможе зруйнувати наше прекрасне майбутнє.

На останньому слові барон Картер задоволено поглянув на Адріану, котра виглядала так як він того хотів. Гарна осанка, покірний погляд, мовчазність. Навіть те що дівчина не спала майже всю ніч зараз було непомітно завдяки легкому макіяжу та сильному самоконтролю. А коли дядько звернув на неї увагу, Адріана навіть знайшла в собі сили, аби подарувати йому ніжну посмішку.

- Повністю погоджуюсь з Вами, дядьку. Ніщо не зіпсує наше прекрасне майбутнє.

«Моє так точно» - про себе подумала дівчина і продовжила насолоджуватись кавою з лимонним тістечком. За всі роки життя, саме сніданки у «Білій троянді» були найбільш приємними і спокійними спогадами. На людях барон вів себе більш стримано, ніхто не вказував Адріані що їй робити, а солодощі і гарячі напої були зроблені дійсно майстерно.

Тільки один сніданок в «Білій троянді» дівчина вважала дійсно невдалим.

- Невже це справді вона?

І він був сьогодні.

Люди за сусідніми столиками почали занепокоєно обертатися і гучно шепотіти, в надії, що хтось приєднається до їх розмови і підтвердить їх здогадки. 

- Така гарна!

- Я чула, що вона навчалася закордоном, в імперії!

- Закінчила найпрестижнішу академію?!

- Та не кричи ти! Так, перша дівчина з нашого королівства, яка не тільки випустилася з академії, але й отримала найвищі бали.

- Мамо, подивись яке в неї гарне волосся!

Галас навколо хоч і лишався на рівні шепоту, проте все одно сильно бив по вухам. Адріана ледве стримувалася, аби не показати свій гнів і ненависть через погляд, особливо коли перед її очима з’явилась ціль обговорення.

Ніби тендітна лебідка, чи богиня що зійшла з церковних книг, у «Білу троянду» швидко прокрокувала леді Хлоя. Вишукане та неземне створіння з великими, по-янгольскі світлими блакитними очима. Через кілька років саме вона стане королевою, закохавши в себе того негідника.

- Моє вітання родині Картер. Дозвольте представитися, я Хлоя з родини Гамільтон. Вибачте, що я так несподівано підійшла до вас..

Дівчина під усебічним наглядом впевнено підійшла до родини Адріани, і зупинилася зовсім поруч, осліпляючи людей навколо яскравою посмішкою. У її руках, що були скриті тканиною рукавичок, знаходився лист.

- Кхм, приємно бачити Вас, леді Хлоя. Вітаю Вас із поверненням, - якомога ніжніше почав барон, який не знав що його більше цікавить у юній дівчині – її благородне походження, чи прекрасна зовнішність. – Мабуть, щось трапилось? Наскільки я знаю, ми з родиною Гамільтон не мали жодних спільних справ.

- Ще раз вибачаюсь за своє несподіване звернення. Якраз, через те що нас не представили офіційно, я й не мала змоги надіслати вам листа, - Хлоя зніяковіло посміхнулася і перевела свій погляд на Адріану.