✨ВСІМ ПРИВІТ✨

У нас сьогодні оновлення в серії ПОВСТАЛІ ЛЕГЕНДИ, книзі першій СТАНОВЛЕННЯ ГЕРОЇВ
 

Але воно буде не одне! Цілих два оновлення. Почну з невеликого: подивився на розмір 7 розділу Ласкаво просимо до лав... 2 глави, і вирішив розділити його на два окремі розділи. Таким чином в 2 ГЛАВІ НОВА ДОРОГА, появився 8 Розділ, під назвою "Де мовчать тисячоліття". А разом з тим і дві нові ілюстрації, до цього розділу, які ви зможете побачити нижче. Текст по факту залишається без змін. І відповідно прикріпив фрагменти тексту під ці ілюстрації.

Коли решта підоспіла, новоспечений Страж уже впорався сам: одного розбійника вбито, двох поранено й прив’язано до дерева, третій знепритомнів від страху, так і не зрозумівши, коли все скінчилося.

Та несподівано з кущів вискочила ще п’ятірка.

— По одному, наволоч! — закричав Ягрім і, оголивши лівою рукою подарований Уайлзом меч, почав імпровізувати, фехтуючи двома клинками та відбиваючись одразу від кількох супротивників.

Обидва мечі Стража перехрестилися, блокуючи сокиру й клинок нападників. Ягрім скривив губи під шоломом, переводячи погляд то на одного, то на іншого. Вороги тиснули — він відступав крок за кроком, відчуваючи спиною шорстку кору, аж поки не вперся в дерево. Попереду вже мчав розбійник із булавою, злісно посміхаючись і смакуючи близьку перемогу над загнаним мандрівником.

 

Та раптом болт з арбалета влучив тому просто в сідниці. Розбійник заверещав так пронизливо, що навіть його спільники на мить розгубилися.

Зрештою на шостий день подорож фактично добігла кінця. Попереду залишалося здобути те, що свого часу так прагнув знайти Уайлз. Що саме — ніхто не знав, і групі дослідників з Омолі ще доведеться добряче поламати над цим голову.

Як і передбачалося, позначка на карті привела їх до руїн стародавнього міста. Колись у давні віки тут стояв Дарадів — гордий і могутній град, чиє ім’я, певно, колись вимовляли з пошаною по всіх землях. Навіть нині, коли роки обернули його славу на камінь і пил, велич замку та високих будинків відчувалася ще з пагорба, немов тінь колишньої могутності досі лежала над цим місцем.

Кам’яні вулиці заросли бур’янами, між потрісканими мурами здійнялися дерева, а вітер вільно проходив там, де колись дзенькотіли кузні, лунав сміх дітей і гомонів людський натовп. Усе минуло, та пам’ять не щезла. Вона жила в холодному камені, у порожніх вікнах, у мовчанні занедбаних площ. Відповіді, яких вони шукали, чекали десь усередині, але спершу потрібно було збагнути, куди саме вести свій крок.

Серед руїн найбільше вирізнявся напівзруйнований замок. Його темні вежі, подерті часом, усе ще здіймалися над містом, мов кістки велетня. Здавалося, він тримається з останніх сил — ніби досі чекає своїх останніх відвідувачів. Навіть олені неспокійно фиркали, не бажаючи підходити ближче.

А, друге оновлення - це вихід 4 Розділу 3 ГЛАВИ, вже сьогодні о 12:00!

4 РОЗДІЛ: ТВОРІННЯ КАЗИДУБ