1 948
Анотація до книги "Сорок Перше Лютого"
Я розвожу гуманітарку по притулках, сварюся з нахабним відставником і боюсь дивитися в очі сусідці, бо в неї пропав безвісти онук. Моє життя ніби поставлене на паузу. Внутрішній годинник зупинився сорок першого лютого, бо так простіше виживати - коли нічого не плануєш довше, ніж на добу. Просто робиш, що можеш, і піклуєшся про тих, хто нічого не може. Інтернет - єдина павутинка, що пов’язує нас усіх зі світом і з найріднішими. І навіть із найближчими сусідами.
На околиці Києва заїжджають ворожі танки. Всюди можна побачити мітки для диверсантів.
В будинок навпроти влучає снаряд. Кажуть, працює наводчик.
Хто він?
На околиці Києва заїжджають ворожі танки. Всюди можна побачити мітки для диверсантів.
В будинок навпроти влучає снаряд. Кажуть, працює наводчик.
Хто він?
Зміст книги: 5 глав
106 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкий Ви молодець, що написали про війну! Мало хто хоче читати про це. А видавати - тим більше. В 2022 р. написала повість про початок повномасштабної війни, відіслала на міжнародний конкурс, відповіли, що не формат. Не цікавить їх війна в Україні! Зараз пишу вже у форматі роману. Згадую ті перші дні, і мітки у Києві, і кота таскали на дев'ятий поверх... і такі ж тітки були у сховищі, які вважали, що телефон наводить ракети. Про це треба писати!
Рома Аріведерчі, !!!
Так, перемога буде!!!
Сніжана Федорова, ❤️
Дякую, Романе, за вашу творчість і окремо - за "Сорок перше..." Дуже сильно! Талант і майстерність разом з душею тут, на сайті, не так вже часто зустрінеш.
Valentin, Дякую з усього серця і дуже шкодую, що тільки зараз бачу ваш відгук.
Дякую. такі книги зараз потрібні.
Наталя Костів, Дякую за відгук!
Наталья Удовиченко, дякую за вподобайку!
Сергей Головатый, дякую за вподобайку для цієї новели!
Zilly, дякую за вподобайку для цієї історії!
Инна Гладкая, дякую за вподобайку, приємного читання!
Дякую. Так, назва відображає. Кожного року я з таким нетерпінням чекала весну, кожну нову бруньку... а тоді з обуренням дивилася на квіти, які неправильно повилізали з землі. Яка може бути весна, якщо все ще війна?!
Ірина Заставна, Добре, що весна не слухається наших настроїв. Ми теж колись зрадіємо їй. Тримайтеся!
Лідія Карпенко, дякую за зірочку для цієї новели!
Оксана Гасюк, дяка за вподобайку!
Оля Шнайда, дякую за вподобайку для цієї історії!
Андрій Лакатуш, дякую за вподобайку!
Olala, дякую за вподобайку для цієї новели!
Лілія Пастернак, дякую за вподобайку для цієї історії!
Дякую
Людмила, ❤️
Тома Осадча, дякую за вподобайку!
Берга, дякую за вподобайку!
Маріуполець, дяка за вподобайку для цієї історії!
Червоний Король, дяка за вподобайку!
Алина Майгурова, дяка за вподобайку!
Prokipets Tetiana, Дяка за вподобайку для цієї історії!
Натали Дарда, дякую за вподобайку!
Олеся Лис, дякую за вподобайку для цієї історії!
Перемога буде ♥︎
Олена Булавінець, ❤️ Обов'язково!
Оті перші дні не забудуться можливо десь приховали зараз , оті відчуття і злякані очі ,
Олена Булавінець, ❤️
Олено Булавінець, дякую за вподобайку!
Дуже правдиво, так ми і виживали, дякувати Богові, з диверсантами не довелося спілкуватится, а може просто не знала, що диверсанти, у них на лобі не написано
Валентина Зуева, Дякую, це саме те відчуття, яке хотілося передати!
Олено Пуделко, дякую за вподобайку!
Елена Пасичник, дякую за вподобайку і увагу до цієї історії!
Світлано Харитонова, дяка за вподобайку!
Світлано, Дякую за вподобайку для цієї історії!
Olesia V, дякую за вподобайку!
+
Владимир Дидух, Дяка за підтримку
+Отаке воно Ромцю, життя...
Владимир Дидух, В рамках того що автор пише, йому й правда видніше. Хоч універсальних істин не існує, мабуть.
Antonina Koval, дякую за увагу до цієї історії й вподобайку!
ДУЖЕ сильно зачіпає за живе , мабуть, ще довго буде болючим, а можливо ніколи не мине.... Цей довгий лютий ...ми ніколи не забудемо....і як раніше ніколи не будемо , бо війна не просто змінює , вона вивертає усе в свідомості, всередині душі і розуму...... Єдине зауваження є кілька опечаток , які можна прибрати завдяки перечатанню тексту.
Kv Kv, ❤️Такі й у мене відчуття - що ми ніколи не зможемо повністю забути той час, коли й справді жили в смартфоні, виживали завдяки зв'язку через інтернет, там знаходили і підтримку, і самі її дарували. І там залишили великий шматок душі.
А в цей час у тому ж інтернеті нас намагалися вбити, та не вийшло.
Маю впевненість, що цей час і цей стан увійдуть в нашу національну міфологію, бо то само по собі було на межі реальності, а іноді цю межу переходило.
Настуся Озерова, дякую за вподобайку та увагу до цієї історії!
❤️
Олена Пашинська, Дякую!
Светлано, дякую за вподобайку для моєї розповіді!
Маріє Гавриленко, дяка за вподобайку й увагу до цієї історії!
Пане Павук, дякую за вподобайку.
J.B. Alex, дякую за вподобайку!
J.B. Alex, Навзаєм!
Ольго Кучеренко, дякую за вподобайку і нагороду!
Ольга Кучеренко, ❤️
Ром, тут відчувається кусь душі, біль а останнє речення змусило мене плакати! Я бажаю вам перемоги на конкурсі. Дякую!
Каміла Дані, ❤️ Навзаєм!
З завершенням історії! Успіхів на конкурсі!
Натіко Маер (NAtiKO), ❤️Дякую, навзаєм.
Viktoriya Tsilinchenko, дякую за вподобайку та увагу до цієї історії!
+
Владимир Дидух, Дякую
Буденність.... як же важко це читати. В Києві не була в ці дні, але.... ох, такі історії потрібно показувати всьому світу!
Дякую, що наважитися описати цей душевний біль (адже не маючи досвіду так щиро не опишеш).
Тримаймося! Віримо в перемогу!
Натіко Маер (NAtiKO), ❤️
Принц Візантії, дякую за вподобайку!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати