Вільні землі пам’ятають більше, ніж лишилося в літописах. Тут живуть окремі історії про людей, місця, давні звичаї, домовленості, страхи й речі, яким не завжди знаходиться місце у великій історії. Кожне оповідання — самостійне. Його можна читати окремо, не знаючи інших текстів. Разом вони поступово складають світ, у якому слово може важити більше за печатку, ліс має власну пам’ять, а найважливіші події іноді залишаються лише в пам’яті тих, хто був поруч. Це оповіді про те, що могло статися між рядками історії.