Інтрига номер 28. Магнетизм некерованої пристрасті.

      Оскільки Леонід відчайдушно намагався справити на Тетяну враження, він без жодних вагань витратив на це застілля всі гроші, які мав із собою. Він замовив стільки всього, що стіл буквально ломився — для них двох це була занадто величезна кількість страв. Сенсу накривати таку розкішну й багату «поляну», щиро кажучи, не було взагалі. Тетяна майже нічого не їла, адже апетиту в неї не було зовсім.  Їй у той момент було абсолютно не до їжі.

      Через таку марнотратну щедрість у Леоніда просто не вистачило готівки, щоб оплатити таксі. Тому вони пішли  на звичайну маршрутку. Проте навіть цей буденний транспорт не зміг збити їхнє шалене емоційне напруження.

    Сівши на останні сидіння, вони знову повністю занурилися один в одного і просто не могли відірватися ні на мить. Пристрасть між ними спалахнула з новою, ще більшою силою прямо там, у салоні маршрутки. Їх накрило настільки сильно і глибоко, що вони взагалі не звертали уваги на те, що навколо сиділи інші пасажири й сторонні люди. Весь світ для них звузився до меж цього заднього сидіння, де магнетична притягальність не залишала жодного шансу для контролю чи раціональних думок.

      Вони підійшли до її будинку, зупинившись у вечірній тиші біля самого під'їзду. Здавалося б, Тетяна мала подумати про те, що цей  вечір уже добіг свого логічного кінця, що пора нарешті попрощатися і йти додому. Проте в її думках не було навіть натяку на це.

Її когнітивні функції на той момент повністю відрубилися, а звичне аналітичне мислення, яким вона так пишалася, безсило відступило. Дівчина перебувала в стані абсолютного чистого кайфу, де весь зовнішній світ просто перестав існувати. Для неї більше не було часових меж чи раціональних рамок, а кожна секунда приносила лише солодке неземне задоволення.

     Коли Леонід тихо, заглядаючи в очі, запитав: «Ти ще вийдеш?», вона без жодних вагань чи сумнівів відповіла коротким: «Так». 

     Тетяна швидко забігла додому, одним рухом скинула свою сумку і відразу повернулася назад, на вулицю, де на неї чекав він.

Між ними миттєво, з новою силою спалахнуло те саме шалене магнетичне тяжіння. Справжній гарячий коктейль із гормонів та алкоголю вже зробив своє діло, остаточно відключивши залізну логіку.  Їй навіть на мить не спадало на думку, що така швидка реакція може бути неправильною, або що варто поводитися інакше, стриманіше, за всіма канонами пристойності.

     Це був потужний, п'янкий емоційний наркотик, який повністю заблокував будь-яку здатність тверезо аналізувати ситуацію. Вона просто розчинялася в цьому сильному солодкому дурмані, приймаючи кожну секунду як абсолютне блаженство,

    А далі вона навіть не пам'ятала, як у наступну мить опинилася в нього на руках на лавочці, що стояла поряд біля під'їзду. Саме там їх накрило остаточно, нереально й шалено — навколо них закрутилася якась просто скажена некерована історія. Пристрасть спалахнула з такою силою, що все всередині закипіло, і справа буквально ледь не доходила до інтиму. Мозок Тетяни остаточно провалився в якесь небуття, а когнітивні функції відключилися взагалі.  їх просто більше не існувало. Вона перебувала у глибокому наркотичному стані, де весь контроль над тілом та розумом було повністю втрачено.

    І раптом у цей солодкий дурман увірвався різкий  гучний звук. 

    Поряд із ними щось гучно гепнуло. Цей раптовий удар змусив мозок Тетяни буквально влетіти назад у голову, миттєво повернувши її до тями.

    Дівчина злякано підскочила, вириваючись із рук Леоніда. Вона відразу зрозуміла, що сталося: хтось у будинку поряд — чи то навмисне, демонструючи своє невдоволення, чи то зовсім ненавмисно,  різко закрив кватирку. Але цей гучний  звук спрацював як холодний душ. Він миттєво вставив їй мізки на місце. Тетяна підірвалася з лавочки, серце шалено калатало у грудях, а в голові почали гарячково роїтися перші усвідомлені думки.