10

Солоний вітер пестить моє обличчя і плутається у волоссі. Сонце сліпить у вічі, але це не заважає мені розглядати смагляву спину Майкла, який прямує до океану.

— Пішли зі мною! — кричить він мені.

Залишивши свою футболку на піску за кілька метрів від теплої хвилі, що облизує берег і, залишившись в одних шортах, він захотів скупатися.

Звісно. Йому простіше. А мені для того, щоб скупатися, доведеться зняти практично весь одяг та залишитись у спідній білизні. Яка, до речі, зовсім не підходить для плавання, просто тому, що вона прозоре.

— Ні, я тут постою! — кричу йому у відповідь. — Спостерігатиму за тобою.

— Ти соромишся? Кинь це! Тут нікого немає! — Майк різко змінює курс і, розвернувшись, іде до мене.

Розуміючи весь масштаб катастрофи, що наближається до мене я починаю задкувати. Йому нічого не варто підхопити мене на руки та закинути в океан. Ми це вже проходили.

— Майку! Не треба! — відходжу, застрягаючи ступнями в гарячому піску. Краще б я почала бігти. Із запізненням це розумію.

— Не втечеш! — хлопець за лічені секунди скорочує відстань між нами та зупиняється навпроти мене.

Я не встигаю помітити, як він легенько чіпляє мою ногу й ми разом з ним валимося на ніжний пісок. Під вагою його тіла, що приємно пахне, мені не вдається встати. Я й не намагаюся. Лежу не рухаючись, розглядаючи його красиві й такі улюблені риси обличчя.

— Дивись Кріс… ти вся забруднилася, — Майк підіймає руку і демонстративно загрібає жменю піску. Підносить руку до моїх грудей та розтискає пальці. Дрібні піщинки пробираються під одяг, лоскочучи шкіру. — Тобі терміново треба купуватись. — Хитро дивиться на мене і знову повторює цю маніпуляцію.

— Припини! — дивлюся сміхом відштовхуючи хлопця від себе.

Майк переходить усі межі. Він загрібає пісок та починає його сипати на моє волосся.

Ах, він мерзотник! Зрештою він досяг свого, тепер мені точно потрібно добре викупатися.

— Ти, відповісти за це, Майкле Торрес! — гарчу, але через власний вереск виходить не так жахливо, як хотілося б.

— Я згоден!

Тяжкість чоловічого тіла зникає, і за мить я опиняюся сидіти зверху на ньому. Він сідає, опиняється в нікчемних міліметрах від мене.

— Помстись! — шепоче в губи.

— Не рухайся! — голос зненацька зривається. Я опускаю руки на смагляву шкіру та запускаю кігтики.

Майк насправді завмирає. Здається, навіть перестає дихати. Його очі з викликом дивляться на мене, я приймаю цей виклик. Хапаюсь за низ футболки й тягну її вгору. Навмисне повільно, болісно знущаючись.

У зелених очах спалахують вогники, а долоні приземляються на мої стегна.

— Торкатися заборонено! — легенько б'ю по чоловічих руках. — Можна лише дивитися.

Хоче пограти? Я приймаю правила гри.

— Ти його знімеш? - вказує на мій бюстгальтер, облизує пересохлі губи.

— Може й зніму!

Шукаю очима його футболку, яка чудово підійде для мого плану помсти та тягнусь до неї.

Але для того, щоб до неї дотягнутися мені доводиться лягти на хлопця, притулившись до розпалених грудей своїми грудьми.

Підхопивши двома пальцями футболку, намагаюся підвестися назад, але в мене нічого не виходить. Поклавши руку на поперек, Майк тримає мене.

— Торкатися заборонено, ти забув?

— Забув!

— Ну, то я нагадую!

Відліплю його п'ятірню від своєї спини та пірнаю у його величезну футболку. Під пильним поглядом стягую по плечах бретельки. Звільняюся від ліфчика. Відкидаю його туди, де щойно лежала футболка.

— Ти з глузду з'їхала? — хрипить Майк.

— Зовсім трохи… — тягнуся до ґудзика на шортах. Розстібаю його і підводжуся, щоб зняти й відкинути до ліфчика. — Це ще не все!

Майк підіймається на ліктях, не відриваючи від мене палючого погляду. Надворі дуже не жарко, а від його погляду я в прямому сенсі спалахую.

Я залишилася лише у туристках, але й це не на довго. Підчепивши тонке мереживо, я позбавляюся їх відкидаючи білизну до решти одягу. На мені тільки чоловіча футболка та погляд Майка, який пробирається під неї.

— А тепер я йду купатися, а ти лежи тут і дивися!

Йду, обертаючись. Майк, застигши, лежить на піску, але мені здається що будь-якої секунди він може підірватися та накинутися на мене. Я перейшла всі межі, і це приємно. Торес думав, тільки він може грати без правил на моїх емоціях? Це, звичайно, інше, але я теж вмію чудово грати на чужих емоціях.

Лежи й дивися, поганий хлопець. Що з тобою станеться, коли твоя футболка намокне, обліпивши моє оголене тіло? Чи штовхне це тебе на низку необдуманих вчинків?

Я повільно віддаляюсь від нього. Дуже смілива, надто схвильована. Як добре, що на цьому пляжі нікого немає крім нас. Я б, напевно, з сорому згоріла і взагалі на таке не пішла б.

Над нами згущуються хмари у прямому та переносному значенні. Підіймається вітер, розкидаючи моє волосся по обличчю. Чоловіча футболка вже прилипає, окреслюючи силует.

Під ногами відчувається мокрий пісок, отже, я вже підійшла дуже близько до океану. Зворотного шляху немає, настав час доводити цю гру до логічного завершення.

Дивись, Майку!

Майк приймає сидяче положення. Видно, що хлопець докладає всіх можливих зусиль, щоб не зірватися з місця, але й цього не вистачає. Тому він підіймається на ноги та починає йти на мене.

Матінко...

Несподівано із неба починають падати великі краплі дощу. Босі ноги лоскоче тепла вода, а переді мною з'являється Майкл Торрес, несучи ураганом прямо в океан.

Хлопець підхоплює мене на руки, всмоктуючи мій крик своїми губами. Тягне на глибину, і разом зі мною пірнає в безодню океану.

Мені нема чим дихати. Тільки їм, Майклом. Тільки його дихання, що пробивається через мої губи, не дозволяє мені задихнутися чи втопитися. Наш поцілунок незвичайний. Наповнений дикою пристрастю, зголоднілим бажанням... і мені не хочеться виринати на поверхню. Там все складно і неправильно, а тут Майк мені не дає задихнутися. І знову всі емоції беруть владу наді мною. Тягнуть в безодню почуттів.